Читати книгу - "100 Мініатюр , Сергій Бараєв"

Вже не пам'ятаю тієї миті коли я усвідомив себе. 
Під моєю кроною подорожній завжди знаходив прихисток від променів палючого сонця, на поверхні матері Терри. Джерело в моїх коріннях, наповнене моєю кров'ю, завжди напувало спраглих — від чого їхня свідомість поринала в царство Морфея.

Вони зовсім не відчували болю, коли мої коріння з материнською любов'ю огортали їхні тіла та пили людські соки, насичуючи мене й наповнюючи джерело кленовим соком. Люди пили мою кров — позбавлялися страждань, а я пив їхню плоть — насичуючи своє єство силами життя. Незмінний симбіоз Терри.

Змінювалися епохи, змінювався зовнішній вигляд подорожніх — від людей в хутрах та латах, до подорожніх в різноманітних одежах та скафандрах.

Незмінним залишався лише симбіоз.