Читати книгу - "Розлучення. Він кохає іншу, Альбіна Яблонська"

І на сходах з'явилася Ава.

— Тату? — запитала вона з надією в голосі. — Ти повернувся?

— От бачиш? — показувала я на доньку. — Бачиш, до чого призводить твоя гординя? Ти легко кладеш на них болт, коли думаєш тільки про себе. Хоча вдаєш хорошого батька.

— Я завжди був хорошим батьком, — кинув чоловік і подивився на Аврору. — Можна, я вкладу її спати?

Було дивно це чути.

Мені так і хотілося відповісти, що "ні".

Тільки через мій труп.

Але той факт, що Давид просив у мене дозволу...

Він занурив у жорстоку реальність.

Де єдиний важіль впливу — це діти.

— Тільки після того, як ти відповіси на запитання.

— Яке ще запитання? — грав він жовваками. — Ти можеш просто пожаліти нашу доньку і дозволити їй хоч трошки побути ще дитиною?

Аврора спускалася сходами.

Сходинка за сходинкою.

Її ніжки опустилися на килим і задріботіли до батька.

Давид пішов назустріч і взяв дитину на руки.

— Я боялася, що ти не повернешся, — сказала Ава. — Було страшно, що Назар каже правду.

— А що він тобі говорив? — запитував Давид, розправляючи руде волосся на дитячій ночнушці. — Говорив щось погане про мене?

— Він казав, що тата в нас більше немає... І я від цього плакала. Тому що було сумно, — сказала Аврора й одразу ж зковтнула від тяжкості в горлі, — дуже... Не йди від нас, будь ласка.