Читати книгу - "Друг брата: На повній швидкості, Настя Левченко"

Аліна завжди вміла приховувати емоції.

Ну, принаймні, так вона думала.

Але коли перед тобою стоїть брат, який знає тебе все життя, брехати стає значно складніше.

– Що між вами відбувається?

Аліна завмерла.

Вона саме стояла біля свого Mustang’а в гаражі, коли Даниїл зайшов і різко кинув це питання.

– Що? – вона на автоматі зробила вигляд, що не розуміє.

Даниїл зітхнув і схрестив руки на грудях.

– Не прикидайся. Ти й Роман.

Від одного лише його імені в неї під шкірою пробігли мурашки.

Аліна скосила погляд на брата, намагаючись виграти час.

– А що має відбуватись?

Даниїл примружився.

– Це я в тебе хочу спитати.

Аліна відвернулась, удаючи, що її раптово зацікавило крило машини.

– Ми просто час від часу ганяємо разом.

Даниїл різко фиркнув.

– Ага, звісно.

Він підійшов ближче, і його голос став тихішим, але жорсткішим.

– Я бачив, як він дивиться на тебе.

Аліна відчула, як у неї похололи пальці.

– І як же?

Даниїл стиснув щелепи.

– Не так, як має дивитися друг мого брата.

Тиша заповнила гараж.

Аліна стиснула гайковий ключ у руці, щоб хоч на щось відволіктися.

Вона знала, що має сказати.

Що нічого немає, що це дурниці, що Даниїлу здалося.

Але замість цього сказала:

– І що ти збираєшся з цим робити?

Даниїл різко видихнув.

– Сподіваюся, що нічого. Бо якщо я дізнаюся, що цей ідіот вирішив гратися з тобою…

Аліна здригнулася.

– Що?

Даниїл стиснув кулаки.

– Він знає правила.

Вона зустріла його погляд.

А якщо я не хочу жити за твоїми правилами, братику?

Але вона не сказала цього вголос.

Бо це нічого б не змінило.

І все ж, коли Даниїл вийшов із гаража, Аліна не могла позбутися відчуття, що всередині неї щось ламається.

Що вибору вже немає.

Що це – останній шанс вирішити, чи готова вона боротися за те, що хоче.

Або здатися.

Але хіба вона колись гальмувала перед червоною лінією?