Читати книгу - "Друг брата: На повній швидкості, Настя Левченко"

Гараж гудів, як вулик. Запах бензину, масла і перегрітого металу висів у повітрі, але цього разу Аліна майже не помічала його.

Вона стояла біля свого Mustang’а, вдаючи, що уважно слухає розмову хлопців. Насправді ж вона відчувала тільки важкий погляд Романа.

І так само гострий погляд брата.

Даниїл підозрював.

Вона знала це.

Роман теж.

І ось ця напруга вибухнула, коли Даниїл раптом різко кинув:

– Аліно, може, ти мені поясниш, що тут відбувається?

Всі замовкли.

Аліна відчула, як у неї пересохло в горлі.

– Що ти маєш на увазі?

Даниїл глянув прямо на Романа.

– Я маю на увазі те, що цей придурок дивиться на тебе так, як не повинен.

Роман хмикнув, злегка піднявши брову.

– А як саме, на твою думку?

Даниїл зробив крок уперед.

– Як на свою дівчину.

Аліна різко вдихнула.

Роман не відвів погляду.

Вона знала, що зараз він міг або збрехати, або сказати правду.

Він вибрав друге.

– Бо вона і є моя.

Гараж вибухнув вигуками.

Аліна не встигла навіть усвідомити, що відбувається, бо Даниїл уже рвонув уперед.

Роман теж.

Удар.

Кулак брата врізався в обличчя Романа, той похитнувся, але не впав.

І через секунду сам відповів ударом.

– ЗУПИНІТЬСЯ! – закричала Аліна, кидаючись між ними, але хтось схопив її, відтягуючи назад.

Даниїл знову кинувся на Романа, але цього разу хлопці їх розтягнули.

Обидва важко дихали, кров сочилася з розбитих губ.

– Ти посмів торкатися до неї?! – проричав Даниїл.

Роман витер губу і глянув йому прямо в очі.

– Так.

Тиша.

Здавалося, гараж затамував подих.

Аліна зробила крок уперед.

– Даниїле…

Але брат глянув на неї так, що вона завмерла.

В його очах було розчарування.

Біль.

Злість.

– Це твій вибір? – запитав він тихо.

Аліна не знала, що відповісти.

Вона подивилася на Романа.

Побачила, як він ледь помітно похитав головою, ніби говорячи: «Не треба».

Але вона знала, що треба.

Вона глибоко вдихнула.

– Так.

Даниїл напружився, ніби отримав удар у живіт.

Його кулаки стиснулися.

А потім він розвернувся і просто пішов.

Роман глянув їй у вічі.

– Ти впевнена?

Аліна кивнула.

– Я не гальмую, коли йдеться про тебе.

Роман важко видихнув.

А потім притягнув її до себе і поцілував.

І тепер вони вже точно перейшли межу.