Читати книгу - "Друг брата: На повній швидкості, Настя Левченко"

Нічний трек був освітлений тільки ліхтарями і фарами машин. Повітря гуділо від напруги.

Аліна сиділа за кермом свого Mustang’а, стискаючи кермо так, що пальці побіліли.

Навпроти, на іншій смузі, стояв Роман.

Його сріблястий Nissan GT-R мерехтів під світлом фар, а сам він сидів у салоні, опустивши голову.

Вони не говорили після бійки в гаражі.

Даниїл не виходив на зв’язок.

Все було хаосом.

І саме тому ця гонка мала все вирішити.

Або все закінчиться тут. Або вони поїдуть вперед, не озираючись.

– Готова? – голос Лєри пролунав у навушнику.

Аліна стиснула щелепи.

– Так.

Лєра оголосила старт, і двигуни заревіли.

В ту ж мить Роман підняв голову і зустрів її погляд.

Його темні очі світилися викликом.

Ну що, граємо?

Аліна всміхнулася і натиснула на газ.

🚗💨💥

Асфальт розтанув під колесами. Вітер бив у вікна, двигун ревів. Вони мчали по трасі, залишаючи за собою тільки слід фар.

Роман йшов майже впритул, не даючи їй ані метра переваги.

На одному з поворотів він різко пішов у занос, вирівнюючи машину з ідеальною точністю.

Аліна не могла втримати захопленої усмішки.

Він був хорошим.

Але вона була не гіршою.

Наступний поворот. Вузька смуга дороги, поруч бетонні бар’єри.

Хто перший?

Вона зробила ризикований рух – різко змістилася вліво, намагаючись перехопити лідерство.

Роман зробив те ж саме.

І вони опинилися поруч.

Фара до фари.

І хто поступиться?

Очі в очі.

На секунду все сповільнилося.

Вона бачила, як його пальці міцніше лягли на кермо.

Як він стиснув губи.

Він не зупиниться.

Але і вона теж.

За кілька метрів до фінішу Роман різко вирівняв машину, ніби збираючись піти вперед…

Але…

Він відпустив газ.

На мить.

Рівно настільки, щоб вона виграла.

🚦🏁

Аліна різко загальмувала біля лінії фінішу, а серце гупало десь у горлі.

Роман зупинився поруч.

Він мовчав.

Вона теж.

Врешті він вийшов з машини і підійшов до неї.

– Це було чесно? – тихо запитала вона.

Він усміхнувся краєчком губ.

– Ні.

Вона стиснула кулаки.

– Чому?

Роман провів пальцями по її щоці.

– Бо я міг виграти. Але я більше не хочу змагатися з тобою.

Аліна затамувала подих.

Роман нахилився ближче.

– Я хочу бути з тобою.

Тиша.

А потім вона видихнула.

І цього разу поцілувала його першою.