Читати книгу - "Закохана у боса , Кетрін Сі"

Глава 8. Невипадкові збіги 

(Від імені Еміра)

Ранок почався, як завжди. Я прокинувся о сьомій, потягнувся, на кілька секунд завис у напівдрімоті, а потім змусив себе піднятися з ліжка. Субота – день, коли більшість людей дозволяє собі відпочити довше, але я не з тих. Тренування стало моєю звичкою ще з університету. Це допомагало тримати себе в формі, а ще – упорядковувало думки.

Я швидко одягнувся в спортивну форму, випив склянку води і вийшов із квартири. Повітря було прохолодним, але свіже ранкове сонце обіцяло теплий день. У спортзалі було небагато людей – переважно ті, хто, як і я, звик починати вихідні з фізичних навантажень.

Розминка, кардіо, потім робота з вагою. М’язи приємно горіли, розум очищався від зайвих думок. Я майже забув про все навколо, поки не почув вібрацію телефона. Закінчивши підхід, витер піт з чола і глянув на екран.

Невідомий номер. Але я знав, хто це.

Прийняв виклик і підніс телефон до вуха.

– Привіт, Еміре, – жіночий голос прозвучав майже грайливо, але я вловив у ньому напруження.

Майя.

Скільки років минуло? П’ять? Майже шість? Я не думав про неї роками, а тепер її голос знову пробився у моє життя.

– Майя, – я вимовив її ім’я без особливих емоцій. – Не очікував твого дзвінка.

– Але все ж відповів, – вона легенько засміялася.

Я змовчав. Вона завжди була такою – впевненою, трохи маніпулятивною. Колись це навіть приваблювало мене, поки не перестало.

– Давай одразу до справи, – продовжила вона. – Я знаю, що тобі не цікаві ностальгічні розмови, тож скажу прямо. У мене є інформація, яка може тебе зацікавити.

Я підняв брови, хоча вона цього не могла бачити.

– Про що саме?

– Про твоїх конкурентів. Давай зустрінемось у ресторані сьогодні десь о четвертій. Я розповім усе особисто.

Я не любив грати за чужими правилами, тим більше за її. Відмова вже була на кінчику язика, але я зупинився.

Якщо вона справді має важливу інформацію, то відкидати цей шанс нерозумно.

– Добре, – коротко відповів я. – Надішли адресу.

– Завжди знала, що ми знайдемо спільну мову, – відповіла вона з ноткою самовдоволення.

Я закінчив дзвінок і подивився на своє відображення в дзеркалі спортзалу.

Майя з’явилася не просто так. І я був певен, що ця зустріч не буде просто обміном інформацією.

☆ 

Я повернувся додому, прийняв душ і переодягнувся, але думки не давали мені спокою.

Майя. Її несподіваний дзвінок і пропозиція зустрітися. Вона щось задумала — я це відчував. І хоча інформація про конкурентів могла бути цінною, я не довіряв їй. Ні тоді, ні зараз.

Я повинен взяти когось із собою.

Але кого?

Єдина відповідь була очевидною. Делайла.

Я міг би подзвонити їй, але сьогодні вихідний. Вона мала б відпочивати, а не втручатися у мої справи. Тому я обрав більш формальний варіант — написав їй листа.

> Тема: Важлива зустріч

Делайло,

Мені потрібна твоя допомога. Сьогодні ввечері я маю зустріч із людиною, яка може надати важливу інформацію щодо наших конкурентів. Було б добре, якби ти була поруч.

Якщо у тебе є можливість, приєднуйся. Зустріч о четвертій у ресторані Liii Riviera.

Емір

Натиснувши «Відправити», я відклав телефон убік.

Але замість того, щоб зайнятися справами, я відкрив соцмережі.

Її сторінка.

Декілька фото з подорожей, кілька з офісу. Були й випадкові моменти – кава в руках, відображення у вітрині, усмішка на тлі вечірнього міста. Я прокручував далі, роздивляючись її обличчя.

Чому я не можу сказати їй усе прямо?

Це не схоже на мене. Я завжди знав, що хочу, і ніколи не вагався. Але коли справа стосується Делайли, щось всередині мене спрацьовує інакше.

Тому що мені є що втрачати.

Я пригадую батьків. Їхні суперечки, їхні мовчазні війни, їхні невдалі спроби вдавати, що все добре. Я бачив, як кохання може розбиватися на уламки, і не хотів такого для себе.

Закрив ноутбук.

Досить.

Я піднявся, підійшов до гардеробу і вибрав костюм. Чорний. Класичний. Чіткі лінії, мінімум деталей. Краватку вирішив не брати – це не ділова зустріч.

Делайла не відповіла.

Ну що ж.

☆