Читати книгу - "Тонка Тканина, Дроянда"

В студії пахло кавою і свіжим лаком. Аліса сиділа на високому стільчику, вбрана в нову концептуальну сукню — чорно-біла, асиметрична, як її настрій останні дні.
RAW-кампанія офіційно стартувала, і сьогодні мала відбутись її перша зйомка з партнером.

— Алісо, — промовила стилістка, поправляючи край сукні, — твій партнер щойно приїхав.

— А хто він? — запитала вона спокійно, але всередині — як перед виступом.

— Нове обличчя з Парижа. У нього теж своя історія. Думаю, ви знайдете спільну мову.

Високий, у простій чорній сорочці, з проникливим поглядом і легкою усмішкою.
Він ніби ніс із собою якусь тишу, яка не лякала, а заспокоювала.

— Привіт. Я Тео, — сказав він. — І, здається, ми сьогодні маємо зіграти близькість, якої ще не знаємо.

Аліса ледь усміхнулась.

— А я Аліса. І думаю, ми покажемо не гру. А правду.

Вони зайшли до знімального павільйону — камера вже чекала.

Режисер дав коротку інструкцію: "Ніякої постановки. Ви просто люди. Двоє. Вдихаєте. Дивитесь. Доторкаєтесь. Все."

Перша сцена — вони стоять один навпроти одного. Дивляться в очі.

Тео обережно взяв її за руку. І цього вистачило.

Камера клацнула. Ще раз. І ще.

RAW не про гламур.
RAW — про правду, яку не потрібно пояснювати.

Після зйомки він підійшов ближче:

— У тебе сильні очі. Вони як дзеркало, тільки глибше.

— А в тебе — голос, що не лякає тишу, — відповіла вона.

З цього дня вони знімалися разом ще не раз. Але саме перша зустріч стала моментом, коли почала народжуватись нова історія — не лише про моду. А про двох.

Інколи найкращі кадри — не ті, що на фото. А ті, що між словами.

Зйомка закінчилась. Аліса сиділа біля дзеркала, знімала сережки, коли раптом почула знайомий голос.
Такий голос не забувається.
Навіть якщо дуже хочеться.

— Ти не змінилась. Хіба що стала трохи впевненішою. І дорослішою.
Вона обернулася різко.

— Марк.

Він стояв у тінях, у чорній куртці, з тією самою зухвалою посмішкою і трохи сумними очима.

— Що ти тут робиш? — запитала вона, стримуючи емоції, які хотілося закрити за сімома блискавками.

— Я повернувся. І знаєш, як це іронічно? Мене запросили як фотографа до RAW. Я працюю з кадром. Але саме тебе я втратив без кадру, — тихо сказав він.

Тиша стала надто гучною.

Аліса піднялась зі стільця. Її руки трохи тремтіли, але погляд — кришталева рішучість.

— Ти запізнився. Я вже не та, що тоді. І не твоя історія, — сказала вона, але в голосі був біль.

Марк зробив крок ближче.

— Але я прийшов, бо зрозумів, що досі... Не можу тебе викреслити. І мені не важливо, з ким ти тепер фотографуєшся. Я хочу, щоб ти знала — я готовий бути поряд. Навіть якщо все по-новому.

Він зупинився, побачив Марка, Алісу… і тишу між ними.

І тут у двері зайшов Тео.

Він зупинився, побачив Марка, Алісу… і тишу між ними.

— Все гаразд? — запитав він, підходячи ближче.

Аліса подивилась на двох чоловіків. Один — її минуле. Інший — можливо, її теперішнє. Або майбутнє.

Вона видихнула.

— Здається, RAW стане не просто кампанією, — прошепотіла вона сама до себе. — Це буде викриття. І для мене також.

Іноді кадр повертає того, кого ти не чекаєш. І саме тоді вибір стає головним моментом усієї історії.