Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Великий секс у Малих Підгуляївцях 📚 - Українською

Читати книгу - "Великий секс у Малих Підгуляївцях"

859
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Великий секс у Малих Підгуляївцях" автора Люба Клименко. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 20
Перейти на сторінку:
груди повісили кілька разків намиста з тувалєтної бомаги. Отак мене екіпірували і впустили у велику залу.

Я увійшла і… осліпла. Я даже пожаліла, шо не прихватила з собою сонцезащитних очків, бо тут так усе блищало!

Пока я привикала — жмурилася і кривилася — до мене хтось підійшов і взяв за руку. А в мене від блиску того скіхського золота сльози потекли градом, я й не доперла, шо до чого, аж вдруг він бух на коліна і став цілувати низ мого плаття.

Чесно говоря, я існачала не врубилася, хотіла крикнуть: шо за казьол тут переді мною уніжаєцця? — аж він мене опередив і закричав на всю залу:

— Мінетія! Мінетія!

А по залу пішло ехо: «Мінет і я! Мінет і я!»

Тут я заволнувалася не на шутку. Я вобше-то чула це слово, та не ждала, шо хтось потребує од мене ту гадость дєлать. Я вже хотіла була з усього розмаху дати нахалу по пиці, як тут неожидано прозріла. Дивлюсь, а передо мною знакома рожа. Я завмерла: не може бути… Це ж…

— Я ж твій Осрісіс, невже ти мене не пізнала?

— Познала, познала! — успокоїла я мужика в золотому шльомі, а сама думаю: чого це Пашка-брігадір рішив устроїть карнавал і наді мною так поіздівацця?

Тут піднявся Осрісіс з колін і повів мене, вроді прінцесу, до свого золотого трона. Я, канєшно, так і горіла, шоб його разоблачить, думала, шо він розігрує мене і шо в дєйствітєльності він Пашка-брігадір, а не цар Осрісіс, та було якось невдобно: навколо стіко людей, і всі в золотих платтях та золотих украшеніях. Не хотілося виглядіть дурочкою з пєрєулочка. Батяня мене колись учив: як не знаєш, шо умне сказати, лучче промовч. От я рішила помовчати, а висказати все Пашці в постелі.

Сіла я на трон і, знаєте, шо? Я почуствовала себе бєлим человєком. Мимо мене проходили вервечкою люде, робили мені поклони, виказували знаки глубокого уваженія. У селі в нас такого нема. У нас село отстале, грубе, шо гріха таїть — я й сама така була. А тут мене від того людського уваженія так пройняло, так захотілося хоч трохи побуть уважаємою женщиною, царицею… От тіко мені моє ім’я не наравилося. Вульгарне какесь… Хотя у царя не лучче…

Я покосилася на Осрісіса: а він, оказуєцця, не зводив з мене влюбльонних очей. І стіко желанія було в них, стіко страсті… аж мені захотілося бистріше в його спальні опиницця. Я опустила очі на його нижню часть тєла, і зразу пойняла: у нього такі самі желанія — з-під туніки мєдлєнно, но увєрєнно припіднімався великий продовгуватий предмет, надуваючи у нижній часті туніки стойку турістічеську палатку.

Я так розфілювалася, шо стала мєдлєнно, но увєрєнно потіть…

А тут, як на зло, процесія нікак не кончаєцця. Все йдуть і йдуть, окаянні скіхви, все кланяюцця і кланяюцця… Аж надоїло. Їй-бо! Не для того ж я сюди приперлася, в конці то концов!..

Так я думала і філювалася, а коли я філююся, то потію ше більше. От я сижу і думаю, думаю і філююся, філююся і все більше потію і потію!.. Чую, як мій запах уже мені самій баки забиває, а шо вже казать про Осрісіса! Я мельком зиркнула на нього, аж бачу: він своїм носом круть, низдрі дрижать, вдихають запахи, шо йдуть з мого боку. Ну, думаю, капєц котьонку! Чи схоче його царське величество з такою вонючкою спать? Аж придивляюся — а наблюдатєльность вобше-то мій коньок — так от, придивляюся і бачу, дівчонки, шо Осрісіс од мого запаху тєла просто балдіє! Звращенець якийсь! Але я не осуждала, даже наоборіт — обрадувалася, це ж мені на руку!

Ждала конця церемонії, ждала, пока не дождалася: так, звиняюся, сцять захотіла, шо аж в очах мені потемніло! Єлі не зомліла: золотий костюм жме, не дає дихать… Щас умру! — думаю. Аж тут — слава тобі, Господи! — коли мені вже замурмедило, почула я звук удару золотої палиці об золотий пол. Це мій цар Осрісіс так зробив. Я з переляку єлі не всралася, не всцялася і не похлинулася одновременно. А потом од радості єлі не вмерла: значить, той дебільний церемоніал уже кончився!

І тут, дівчонки, начинаєцця саме інтересне. Повів мене мій Осрісіс у спальню. Я ж думала, шо він дасть мені подготовицця — попісять, покакать, помицця, подмицця, подушицця… Але не на того напала! Я йому мігами намікаю, мовляв, де у вас тут удобства? А він і слухать не хоче, суне на мене усім тілом… Я одступаю, махаю руками, мовляв, зара’ напудю в штани, а йому — по цимбалах: шаг за шагом підступає, а главне, дівчонки… отой шалашик на туніці в тому самому місці, — ну, понімаєте, в самому главному місці, — вже надувся до неймовєрних размєрів! Мені, канєшно, було інтересно, шо ж там — під шалашиком? Але, чесно говоря, сцять хотілося більше.

— Мінетія! — заревів Осрісіс голосом, від якого здригнулося не тіко підземне царство, а й уся Куряча гірка, і всі наші Підгуляївці.

Я стала на місці, як вкопана.

І тут… він льогким двіженієм руки… знімає, — нє, не знімає… здирає з себе туніку… А там…

Нє, дівчонки, не могу… Дайте води ковтнути!

А там, дівчонки, таке… таке!.. Велике, безразмєрне… А главне… Ну, як би вам розтовкмачити популярно? Там — коробка передач на трахторі, тіко золота! А під нею два золотих яйця… страусячі…

Як я в’явила собі, шо це золоте одоробло щас може мені встромицця помєжду ног і надавить на мій мочовий пузир, а ті золоті яйця начнуть шльопати мене по сраці, то я собі не позавидувала… Я пойняла: не зря його жінку звать Мінетія… Вже лучче ота гидота, чим такі фізічеські спитанія! Подумала я так — усе це пролетіло в моїй голові за одну сікунду — і… стала я од його тікать. Кинулася в одні двері — одкриті, я туди — шасть, потом у другі, треті… Не знаю, скіко я так бігла, знаю, шо бігла, аж пока не попала в таку маленьку кладовку. Я туди-сюди… Дивлюсь — нема більше дверей. Значить, це глухий кут. Значить, це така пастка! Капкан спеціательно для мене!

Обертаюся — аж мій Осрісіс стовбичить у дверях… ну, зо своєю крайнє возбуждьонною золотою коробкою передач і крайнє напряжонними золотими страусячими яйцями… і мєдлєнно підступа до мене…

«Піздєц!» — подумала я і здалася. І все случилося, як у

1 ... 12 13 14 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Великий секс у Малих Підгуляївцях», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Великий секс у Малих Підгуляївцях"