Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Жлобологія 📚 - Українською

Читати книгу - "Жлобологія"

835
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Жлобологія" автора Густав Водічка. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 98
Перейти на сторінку:
що національної свідомості тут не існувало, люди не усвідомлювали себе українцями.

Тютюнник у своїх спогадах описав таку ситуацію: вирішили українізувати в Першу світову війну вояків, зібрали на фронті частини і скомандували: «Українці, крок вперед!» Вийшло десятеро. «Малороси, крок вперед!» Вийшло людей сорок. Коли крикнули: «Хохли, крок вперед!» — вийшло кількасот чоловіків. Це факт.

На хворобу пам’яті, точніше, на історичну амнезію страждало багато інших націй.

Але що я можу сказати про українців напевне — це те, що народ змінився. Особливо після Помаранчевої революції. Люди почали усвідомлювати себе українцями, чого раніше я не спостерігав у таких виявах, у таких кількостях.

І це незважаючи на те, що живу за містом, працюю вдома, тому мої контакти з людьми можна назвати свідомо обмеженими.

Мені вистачає спілкування з читачами, чого в радянські часи я не мав, бо не видавався. Тоді для мене середовище було необхідним, богемні зустрічі відбувалися постійно — я, Рябчук, Лишега, Морозов, Чубай, Кауфман та багато інших бачилися часто і нам було дуже цікаво спілкуватися. Тепер я зрідка бачу Віктора Неборака і йду з ним на каву, та ще з гарними поетесами я таки буваю в каварнях частіше, ніж із давніми знайомими чи літераторами. (Сміється. — Упоряд.). Я не можу бути експертом з питань богеми, проте у кожного покоління митців — своє кухонне чи богемне життя. Кожна епоха народжує свої особистості.

Рогулі як підвид жлобства

Кожна епоха породжує своїх героїв і своїх рогулів. Слово «рогуль» з’явилося тоді, коли на всіх під’їздах до Львова стояли рогачки, тобто шлагбауми. Щодня в місто їхали селяни, везли на світанку на ринок продавати свої овочі перекупникам, але до восьмої ранку усі вози мусили покинути місто, тож поверталися в села, за рогачку. І тих людей, які жили за тою рогачкою, називали рогулями. Потім це слово було ідентичне слову «селянин».

Згодом «рогуль» набуло нових значень. Так в радянські часи деякі люди отримували посилки з Америки, але не зовсім розумілися на тому, які цінні речі в них були. Фарцовщики 70-х скуповували в тих простих селян модні джинси. Підходиш до дядька: «Сподні продаєте? І кіко ті ваші сподні? 30 карбованців?» Купив і потім віддав хлопцям за 120. Чи за 150. Рогулі — знов-таки ті, які не розуміють цінності джинсових штанів, звичайні нормальні українці. Тобто це не настільки широке було поняття і до рівня національної свідомості не сягало. На відміну від поняття «жлоб».

Негативних ознак слово «рогуль» набуло вже в XX столітті. Означення стало ширшим, йшлося про людину малоосвічену, забиту, недалеку. Так як тепер слово «підарас» обросло багатьма значеннями, образливими і необразливими. Я, наприклад, можу сказати так: «Дмитре, не будь підарасом, дай мені 20 гривень!» І на мене не образяться. Ще один приклад. Дмитро «не зняв» класну дівчину, не вийшло в нього, і я його характеризую і заодно пояснюю, чому так вийшло: «Бо ти рогуль!»

Жлобство в масовій культурі

Для мене жлобством у масовій культурі є «мистецькі» твори, які на примітивному рівні заторкують найприземленіші почуття малоосвічених людей.

Мексиканська мильна опера «Багаті теж плачуть» в 90-х роках здійснила бум в українських містах і селах, які просто вимирали, коли по телевізору показували Маріанну. Люди навіть припиняли копати бульбу і бігли додому... Це теж можна назвати своєрідним долученням до культури, раніше в селах так масово серіали не дивилися. А далі уже пішла хвиля латиноамериканських «саг», тепер їх замінили російські фільми.

От навіть якщо поглянути пильним оком на любителів детективу. Я сам люблю щось таке перед сном почитати, але волію класику: Айріша, Сайєрс, Волпола, Берклі, Крофтса, Лє Карре, Буало-Нарсежака... І я не можу зрозуміти, як можна читати такий дрек, як Марініна, Донцова... Ну, може, для дам це цікаво, я ж суджу з чоловічої точки зору. Але це рівень літератури — нижче плінтуса.

Існує градація — що є прийнятне для освіченої людини, а що — ні. Бо масова література — це і Дюма, і Конан Дойл, але й примітивіст Коельйо.

Можна зробити простий висновок, що жлоб є людиною, яка зупинилася на початковому етапі розвитку і далі не розвивається. Низька самосвідомість, вплив колоніальної залежності на спосіб життя і мислення — дається взнаки.

Жлобська шароварщина

Як боротися з шароварщиною від культури — складне питання. Завжди будуть люди освічені і неосвічені. В Європі аристократія з діда-прадіда прогресувала, ці люди ходили в оперу і в театр, читали і мислили. В нас нема цього. Не без того, щоб там і снобізм панував, і до опери дехто ходив, бо так було треба. Але я волію уже такий снобізм, аніж снобізм, який проявляється в поході на «Вєчєрній квартал».

Шароварники ніби сповідують українську ідею по-своєму. Інша справа, якщо від таких людей залежить стан речей в культурі, в мистецтві, в освіті. Якщо хтось міністр економіки, то нехай він собі буде шароварником. Він має бути компетентним у своїй сфері, але не може висловлювати своїх думок у царині мистецтва чи науки.

Проте з радянських часів в Україні так повелося, що домогосподарка може керувати країною і тямити в мистецтві. І публічно висловлює свою думку з цього приводу! Відома дискусія щодо роману «Доктор Живаго» Пастернака. Так, роман досить слабенький, але писати про це — справа літературних критиків, а не домогосподарок.

Я не раз критикував, образно кажучи... ідіотів, які говорили, що треба Бориса Олійника і Ліну Костенко висувати на Нобелівську премію з літератури. Та нема вже такої поезії! Ніде у світі такі афористичні римовані вірші не пишуть! Десь хіба в Монголії чи в Північній Кореї, чи на Кубі. Причому на Кубі вже, напевне, припинили. Світ відійшов від цих сльозоточивих патріотичних рядків, які мало кому можуть бути цікавими. А в Україні — протилежна ситуація... бо ми виховані на Симоненкові і симоненківщина сидить у кожному з нас.

Себто мені Симоненко теж подобається, але що залишиться з нього, якщо це перекласти? Я і Якова Щоголева люблю перечитувати. Але поет, якого однаково може сприймати і професор, і доярка — це само собою говорить про рівень поезії.

Поляки — нація значно культурніша від нас хоча б тому, що там більше людей читає Мілоша і Шимборську, аніж у нас Лишегу чи Воробйова. Там більше читачів Ґомбровича, ніж у нас — Шевчука. Там і театрів більше, ніж у нас. І гумор свій, польський, а не «прівазной».

Ніде у світі питання державної ваги в культурі

1 ... 12 13 14 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жлобологія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жлобологія"