Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети, Вільям Шекспір"

307
0
10.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 32
Перейти на сторінку:
себелюбства — гріх моїх очей, Душі і тіла непростимий гріх. І лікування марне тут: ачей Гріха не вирвати з грудей моїх. Отож і малював мій зір мене Вродливцем пишним з голови до ніг. І серце вірило моє дурне, Що вродою усіх я переміг А в дзеркалі (лукавий фарисей!) — Подоба зморщена — моя чи ні? О грішне око! Як же хворий сей Все бачене шельмує в маячні. Тебе повсюдно в серці я несу, Тож око й віддає твою красу. 63
Настане час, коли мою любов, Так, як мене, зігнуть додолу роки, І в жилах юна охолоне кров, І ляжуть зморшки на чоло глибокі; Твій ранок ступить на нічний поріг, І меркнути почнуть весняні шати, І всі скарби, що ранок їх беріг, Не будуть більше золотом блищати. Про час отой фортеця в мене є, Де слова мідь, певніша від гармати, Здола красу, як не життя твоє, Від часу згубного охороняти. Твоя фортеця — чорні ці рядки, І врода в них переживе віки. 64
Дивлюсь, як нищівна́ потуга літ Красу віків змітає і корони. Одвічні вежі, мармур і граніт, — Ніщо не зна від смерті охорони. Щодня ненатлий океан в злобі Прибоєм землю пожира багату, І суша, з морем ставши на двобій, Вирівнює здобутками утрату. Дивлюсь — одні держави піднялись, А ті уже дійшли свого розвалу. І страшно думати, що смерть колись Любов мою зруйнує нетривалу. Ці мислі чорні прирекли мене На сум за тим, що скоро промайне. 65
Мідь і граніт, земля і океани Не вистоять під натиском часу. Тож як твою оборонить красу, Тендітна квітко, витворе весняний? Проти облоги войовничих днів Чи може встояти дихання літа, Коли в покорі никне міць граніту, Нікчемна перед пащею віків? О скорбна думо, марення безсиле! Для свіжості земної красоти Хто може сховище тривке знайти, Щоб від часу спасти обличчя миле? Та над сторіччями краса твоя З мого чорнила, може, засія. 66
Стомившися, вже смерті я благаю, Бо скрізь нікчемність в розкоші сама, І в злиднях честь доходить до одчаю, І чистій вірності шляхів нема, І силу неміч забива в кайдани, І честь дівоча втоптана у бруд, І почесті не тим, хто гідний шани, І досконалості — ганебний суд, І злу — добро поставлене в служниці, І владою уярмлені митці, І істину вважають за дурниці, І гине хист в недоума в руці. Стомившись тим, спокою прагну я, Та вмерти не дає любов твоя. 67
Ну, і чому живеш ти у гріхах, Безчестя прикриваючи собою? Щоб зло гострило світові на страх Приховану твоїм іменням зброю?
1 ... 12 13 14 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети, Вільям Шекспір"