Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим 📚 - Українською

Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

671
0
14.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нитки долі: Жереб кинуто" автора Таша Клим. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 211
Перейти на сторінку:
Глава 4. Вона

ДЖЕЙКОБ

Навіть через годину телефонна розмова не давала мені спокою.

Коли зателефонувала ця дівчина з клубу, я тільки ввімкнув телефон і знімав блокування екрану, тому слухавку взяв зовсім випадково. Відверто кажучи, я думав, що Софія телефонує з іншого номера, але помилився. М'який, дзвінкий голос дівчини, що проривався крізь гучну музику, змусив мене відволіктися від усіх думок, але сама розмова виявилася неприємною.

І ось, тепер усередині мене вирували суперечливі емоції, і я не міг розібратися, які ж із них перемагали. Частково я відчував себе винним, хоча таким не був. Частково здавалося, що треба допомогти тій дівчині, хоча я навіть не знав як, та й не мав цього робити. Частково я думав, що необхідно поїхати та вибачитися, хоча не запам'ятав назву клубу. Все це сиділо всередині, не даючи змоги зосередитися, і постійно змушувало думати про те, що я хоч щось повинен зробити. Мені потрібна була порада!

Після сьогоднішнього грандіозного скандалу із Соф на стоянці університету, мені не хотілося телефонувати будь-кому з хлопців. Джеймс та Джон, напевно, потягли б мене до якогось клубу, а поруч із Семом могла бути Пайпер. Тому я вирішив зателефонувати єдиному близькому другу, який не ставитиме зайвих питань — мамі. Вона майже відразу відповіла на дзвінок, і я швидко передав їй розмову з дівчиною.

— Боже, Джейкобе. Ніколи не думала, що Волтер може так вчинити. Нагадай, щоб я завтра обговорила цю ситуацію з Боббі, — обурено сказала вона, щойно я закінчив.

— Мам, ти трохи відволіклася, — заперечив я.

— Любий, але ти так і не сказав, у чому потрібна порада, — як завжди, ласкаво обізвалася мама.

Власне, я передав усю розмову, але про внутрішні переживання так і не сказав. Мені здавалося, що подібні речі жінки мають розуміти без слів.

— Кхм, — прочистивши горло, я відчув ніяковість, але все одно сказав: — Хотів, щоб ти порадила, що мені робити з тією дівчиною.

— Ти справді засмутився через слова дівчини, а не поганого вчинку продюсера? — мама запитала з таким подивом, що це навіть зачепило мене.

— По-твоєму, я придурок, який засмутився через простий концерт чи що? Одним виступом більше, одним менше!

— Ох, любий, — у слухавці почулося важке зітхання. — Ти лиш здивував мене трохи, от і все.

Кожне її слово було сповнене ласки, через що все роздратування, що сиділо в мені, почало повільно випаровуватися.

— Твоя школа, — набагато м'якше промовив я. — То що скажеш?

Мама хмикнула і знову зітхнула.

— Джейкобе, поясни нормально, в чому проблема.

— Ти розумієш, що та дівчина засмутилася? — Це було риторичне запитання, тому я продовжив, не чекаючи на відповідь: — Не можу пояснити, але навіть по телефону було чути, як я образив її. Не знаю, може, треба щось зробити? Дівчина сказала, що у її подруги сьогодні день народження, і ми мали виступити. Не хочеться почуватися придурком, але зараз саме так я й почуваюся.

Спустившись на подушку й заплющивши очі, вільною рукою я скуйовдив волосся, ніби це могло допомогти мені привести думки до ладу.

— Любий, — поблажливо протягнула мама, — ну що ти можеш зробити?

Злегка відтягуючи волосся на маківці, я невпевнено промовив:

— Не знаю. Може, варто поїхати до цього клубу? Щоправда, назву я не запам'ятав.

Мама вкотре зітхнула і продовжила розмову впевненіше.

— От сам подумай, що ти зміниш своїм приїздом? Навіть якщо дізнаєшся назву і якимось дивом потрапиш усередину. — Її розсудливість завжди мене вражала.

— Вибачусь? — запропонував я.

«Так, це однозначно безглуздо! Ні, це точно не заспокоїть ту незнайому дівчину!»

— Знаєш, мені чомусь здається, що їй не потрібні твої вибачення сьогодні, — продовжувала мама. — Напевно, вона така зла, що не захоче тебе слухати.

Розплющивши очі, я підвівся на лікті й закивав, хоча ніхто не бачив мене.

— Можливо, ти маєш рацію.

— Джейкобе, звісно ж, я маю рацію, сам розсуди.

— Просто я почуваюся винним.

Тільки ось джерело цього почуття було не зовсім мені зрозумілим. Це через дівчину, яку підвів наш продюсер чи через скандал із колишньою? А може, через те, що вперше за довгий час я хоч щось відчув? Нехай і негативну емоцію, але все ж таки емоцію.

— Любий, не ти винен, а Волтер, тож не бери в голову, — слушно зауважила мама.

— Дякую, що поговорила зі мною, — подякував я, збираючись закінчувати розмову.

— Я твоя мама і це мій обов'язок. Люблю тебе, синку, — ласкаво промовила вона.

— І я тебе, мам, — відповів я і відразу скинув дзвінок, хоча ця розмова зовсім не заспокоїла.

Переді мною відкрився журнал викликів і нижче за номер мами відображався невідомий, з якого й телефонувала та дівчина. Сам того, не усвідомлюючи, я вибрав опцію додавання нового контакту, але, подивившись на поле імені, зупинився. Я точно пам'ятав, що незнайомка представилася, навіть ніби звертався до неї на ім'я, але як саме не міг згадати. Це здавалося дуже дивним, адже на пам’ять я ніколи не скаржився. Складалося таке враження, ніби цей момент просто стерли з недавніх спогадів. Неначе доля грала зі мною, хоч і звучить це безглуздо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 12 13 14 ... 211
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"