Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Хижа 📚 - Українською

Читати книгу - "Хижа"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хижа" автора Вільям Пол Янг. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 61
Перейти на сторінку:
один день він витратив річний запас емоцій, а тепер почувався спустошеним, занесеним у безглуздий світ, який, як здавалося, тепер завжди буде сірим.

Незважаючи на рішучі протести Нен, зійшлися на тому, що їй краще повернутися додому з Джошем і Кейт. Мак про всяк випадок залишиться, щоб посприяти пошукам, як тільки зможе. Він просто не міг поїхати — а раптом Міссі десь поруч, він же так їй потрібен! Новина поширилася швидко, і незабаром приїхали друзі, щоб допомогти зібрати речі й відігнати причеп у Портленд. Зателефонував начальник, запропонував усіляку підтримку й сказав, що Мак може залишатися там стільки, скільки потрібно. Кожен, хто знав ситуацію, молився.

Уранці почали прибувати журналісти разом із фотографами. Мак не мав бажання з ними зустрічатися та після деяких вагань відповів на запитання, розуміючи, що інформація може поширитися далеко, та сподіваючись, що це прискорить пошуки Міссі.

Мак промовчав стосовно порушення протоколу інспектором Далтоном, а той, відповідно, віддячив, інформуючи його про хід розслідування. Джесс і Сара, бажаючи хоч якось допомогти, проводили час із родичами й друзями, які приїхали підтримати Мака і Нен, взявши на себе основний тягар спілкування з пресою від їхнього імені. Здавалося, вони встигали всюди, уміло вплітаючи нитки спокою в полотно скаламучених емоцій.

Із Денвера приїхали батьки Еміля Дюсетта, щоб забрати Вікі з дітьми додому. Еміль, з благословення батьків, вирішив залишитися й допомогти Маку тримати зв’язок із адміністрацією парку. Нен швидко потоваришувала із Сарою та Вікі, дещо відволіклася, граючись із Джей-Джеєм і водночас допомагаючи своїм дітям збиратися в дорогу до Портленда. Вона зривалася доволі часто. Вікі із Сарою завжди були поруч, плакали й молилися разом із нею.

Коли з’ясувалося, що допомога більше не потрібна, Медісони зібрали речі. Після сповненого сліз прощання вони вирушили на північ. Обіймаючи Мака, Джесс пошепки мовив, що вони ще обов’язково побачаться, а тим часом він молитиметься за них. У Сари по щоках бігли сльози, вона спочатку поцілувала Мака в чоло, а потім обійняла Нен, яка знову захлинулася риданням і схлипуванням. Сара почала щось наспівувати, і, хоча Мак не розібрав слів, його дружину це втішило. Мак не зміг спокійно провести поглядом своїх друзів, що від’їжджали.

У дорогу готувалися й Дюсетти. Мак знайшов хвилинку й подякував Ембер і Еммі, які підбадьорювали й допомагали, коли це так було йому потрібно. Джош прощався з повними очима сліз, уся його хоробрість раптом зникла, принаймні тепер. Кейт, навпаки, була твердою, мов камінь, вона потурбувалася, щоб всі обмінялися адресами та мейлами. Вікі, яку буквально довелося відривати від Нен, була досі приголомшена. Нен підтримувала її, гладила по голові й шепотіла на вухо молитви, аж поки Вікі заспокоїлась і вирушила до машини, що вже очікувала.

До обіду всі сім’ї вже були в дорозі. Маріан повезла Нен із дітьми додому, де на них вже чекали родичі, готові всіляко їх втішати й підтримувати. Мак з Емілем вирушили до Джозефа в патрульній машині інспектора Далтона, тепер уже просто Томмі. Там вони купили сандвічі, яких, щоправда, ледь торкнулися, а потім прибули до поліцейського відділку. Томмі Далтон сам був батьком двох доньок, до того ж старшій тільки-но виповнилося п’ять років, тому він так глибоко перейнявся горем сім’ї Філліпсів, ставлячись до своїх нових друзів, особливо до Мака, із добротою й повагою.

Тепер доводилося переживати найскладніше — чекання. Маку здавалося, що він ледве рухається в самісінькому епіцентрі урагану подій, що вирують навколо. Новини з’являлися звідусіль. Навіть Еміль не мав часу відпочити, оскільки підтримував постійний зв’язок із фахівцями та просто знайомими.

Удень прибула група агентів ФБР із підрозділів трьох навколишніх міст. Із самого початку стало зрозуміло, що розслідуванням керує спеціальний агент Віковскі, маленька струнка жінка, живе втілення енергії та руху. Маку вона одразу сподобалася. Вона теж не приховувала приязного ставлення до нього, тому ніхто не ставив під сумнів його право бути присутнім навіть на закритих нарадах.

Агенти ФБР, влаштувавши в готелі командний пункт, викликали Мака для звичної, як вони запевнили, у подібній ситуації розмови. Агент Віковскі встала з-за робочого столу, простягнула обидві руки для привітання й сумно усміхнулася.

— Містере Філліпс, вибачте, що не мала для вас достатньо часу. Ми були страшенно зайняті, налагоджуючи зв’язок із правоохоронними та іншими органами, задіяними в пошуках. Шкода, що нам довелося познайомитися за таких обставин.

Мак одразу повірив у щирість її слів.

— Мак, — сказав він.

— Перепрошую?

— Я — Мак. Називайте мене просто Маком.

— Отже, Маку, називайте мене Сем — скорочено від Саманта. Взагалі, я росла забіякою й била дітей, які осмілювалися називати мене Самантою в моїй присутності.

Мак мимоволі усміхнувся. Він дещо розслабився, сидячи в кріслі й спостерігаючи, як агент Віковскі швидко перебирає теки з документами.

— Маку, ви готові відповісти на кілька запитань? — поцікавилася Віковскі, не підводячи очей.

— Намагатимуся, — відповів Мак, удячний за можливість взяти хоч якусь участь у пошуках.

— Добре, я не вимагатиму від вас знову повторювати всі подробиці. Мені переказали факти, про які ви вже повідомили інших, проте хотілося б з’ясувати кілька важливих моментів. — Вона підняла голову й подивилася йому у вічі.

— Я допоможу, чим тільки зможу, — запевнив Мак. — Хоча поки що не бачу жодної користі від себе.

— Розумію, що ви відчуваєте, однак ваша присутність важлива. Повірте, тут немає людини, яка б не переймалася долею Міссі. Ми зробимо все, що в наших силах, аби повернути її додому.

— Дякую! — це було все, що Мак спромігся вимовити, після чого опустив очі додолу.

Здавалося, його почуття так близько до поверхні, що найменший вияв співчуття зведе нанівець усі зусилля тримати себе в руках.

— Ближче до справи… У мене була неофіційна розмова з вашим другом інспектором Далтоном, який переповів усе, про що ви говорили. Тому немає потреби його захищати чи виправдовувати.

Мак підвів очі, кивнув на знак згоди й усміхнувся.

— Отже, чи не помічали ви останнім часом чогось дивного?

Мак відкинувся на спинку крісла — ці слова його однозначно здивували.

— Ви хочете сказати, що він нас вистежував?

— Ні, здається він обирає свої жертви навмання, хоча всі вони віку вашої доньки з однаковим кольором волосся. Ми припускаємо, що він зупиняється на конкретній дитині за день чи два, спостерігає за нею, очікуючи сприятливого моменту. Чи не помітили ви на березі чогось незвичайного? Можливо, біля душових?

Мак здригнувся від думки, що за його дітьми стежив маніяк. Він спробував зібратися з думками, проте безуспішно.

— Вибачте, нічого такого не пам’ятаю.

— Ви десь зупинялися дорогою до кемпінгу? Не бачили нікого підозрілого під час прогулянки?

— Дорогою сюди зупинялися біля водоспаду Малтнома – де ми тільки не гуляли за останні три дні, але я не можу пригадати жодної людини, яка мала б дивний чи підозрілий вигляд. Хто ж міг подумати…

— Саме так, Маку, тому не слід себе звинувачувати. Можливо, згадаєте щось пізніше. Повідомляйте нам усі факти,

1 ... 12 13 14 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хижа», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хижа"