Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська"

Млістон знає про хворобу Твінсена? Звідки?

— Твоя охорона мені не завадить. Коли все закінчиться, я вийду звідси так само, як і зайшов, через лабораторію.

Цей мерзотник знає і про запасний вихід з кабінету. Все передбачив.

— Можеш не сумніватися, я потурбувався про те, щоб найближчі дві години нас ніхто не потривожив, — зі зловісною посмішкою продовжив Млістон. — Тельмар з'явиться ще не скоро. Він на Великій Раді, яка за моїми розрахунками триватиме досить довго. На Крайдана теж не розраховуй. Він поскакав до дружини. Застане її мертвою. Мої йому співчуття. І навіть якщо ця подія не спонукає його до тривалої скорботи, і він одразу вирушить назад, все одно прибуде до столиці не раніше завтрашнього ранку.

Дружину Крайдана теж мають отруїти? І це теж справа рук Млістона? Та що він за людина? Що за гру веде? Сніжана зрозуміла, що все набагато складніше, ніж вона подумала спочатку.

Він знову замовк. І вона мовчала. Їй ясно дали зрозуміти, що допомоги чекати нема звідки. Синя цівка рідини байдуже текла, знижуючи рівень у верхній колбі годинника. Здавалося, що вже чверть вмісту таймера була внизу. Сніжана відчула, як холонуть руки. Це почала відчуватися дія отрути чи просто черговий напад паніки? Ні! Облиш паніку! Думай! Як можна втекти, якщо ти прив'язаний? Ніяк? Але ж ти в магічному світі, Сніжано! У тебе в таємній кишені бюстьє зберігається могутній артефакт. Варто надягнути його на шию — і ти опинишся вдома. Свідомість одразу зачепилася за цю ідею. Якби тільки звільнити хоча б одну руку, то можна врятуватися. Якби Сніжана була вдома, у своїй кімнаті в гуртожитку, Світлана одразу ж викликала б швидку. Реанімація, інтенсивна терапія, апарат ШВЛ — її врятували б, навіть якби й не відразу зрозуміли, що за отрута потрапила в організм. Принаймні шанси високі.

Але як звільнити руку? Сама Сніжана цього зробити не зможе. А крім неї тут є лише одна людина. Але він цього також не зробить. Надія щойно прокинулася, а вже почала танути… Ні! Не здаватися! Ти ж лікар, Сніжано! Вони ніколи не опускають руки. І, до речі, не лише лікар. Сніжана — представниця гордого сильного північного роду Магвайр-л'Арата. Вона північниця. Точно! Вона ж північниця! Її всі звинувачували в наявності горезвісного ментального дару жіночого впливу на чоловіка. Навіть Тельмар переконував, що у неї є такий дар, тільки керувати вона ним не вміє. Схоже, саме час навчитися.

Вона подивилася на Млістона довгим поглядом. Як це робиться? Що вона має зробити? Спробувати фліртувати? Чи й далі ось так само свердлити поглядом? Давати уявні команди? А може, треба заговорити? Дражнити, вивести на емоції? Найкраще, мабуть, все відразу.

— Чию дитину носить Ларітта?

— Ларітта носить майбутнього короля Лангобора.

Сніжана так і думала. Мова про владу, про зміну династій. Іде велика гра. А вона просто випадково перейшла лиходію дорогу.

— Ви прорахувалися — принц не назве її ім'я.

— Не має значення, чиє ім'я назве принц. Його ніхто не підтримає. Буде таємне голосування і кожен із Радників проголосує за мою дочку. Кожен. У такому разі навіть король не зможе накласти вето на рішення Ради.

Сніжана помітила, як пожвавішав Млістон. В його очах спалахнув нездоровий вогонь. Можливо, вона рухається у правильному напрямку.

— Вони не голосуватимуть за неї, — зневажливо примружилася Сніжана, продовжуючи заводити мерзотника.

— Проголосують, — він подався вперед. — Сьогодні вранці кожен із них отримав конверт. Особливий конверт. Коли вони прочитали вміст, впевнений, у них у всіх почали тремтіти руки. У кожного з цих благородних могутніх магів є гріхи. Ще й які гріхи. Кожен тягне на смертний вирок чи з десяток років у печері Коена. Вони думали, що ніхто не знає про їхні брудні справи, але я знаю. Знаю про кожного. І там, у посланнях, їм обіцяно, що якщо вони проголосують неправильно, то про їхні гріхи стане відомо королю.

Млістон підскочив на ноги. Почав ходити по підвалу.

— Ти думаєш, у твого теперішнього опікуна Деміра немає гріхів? О, як ти помиляєшся. Коли його коханка завагітніла, він розшукав на її прохання зілля, яке мало викинути плід. Але зілля лише покалічило дитину. На світ з'явилася дівчинка-виродок. Як гадаєш, чи залишить король Деміра головою таємної канцелярії, якщо дізнається про таке? А хочеш розповім, який грішок водиться за іншим членом Ради — цілителем? Ось кому загрожує плаха. Це його кобра колись відправила королеву на той світ, і незабаром до неї приєднається і принц. Добре, що горбуну невтямки, що дехто допоміг його підопічній вибратися назовні.

Так он воно що. Тельмар не винний. Справа зовсім не в тому, що він не додивився за змією. Його змію спеціально використали, щоб організувати замах.

— Навіщо ви це зробили?

— Навіщо? — Млістон зловісно посміхнувся. — Тобі я розповім. Така красуня має право знати всю велич мого задуму.

Він перестав бігати по кімнаті, схопив стілець і, підсунувши його впритул до Сніжани, сів.

— Коли наш минулий король, який не мав спадкоємців, віддав богу душу, відбулася зміна королівських династій — престол зайняв Арттерик. Хіба справедливо, що це знову був представник Заходу? Наш південний рід не менш давній і теж претендував на трон. Але Вищий суд відмовився навіть вивчити наш родовід. Нас обсміяли та принизили. Тоді я був ще зовсім юний, але жага справедливості в мені була сильна. Я зібрав найсильніших магів Півдня і приніс їм магічну клятву, що наступним королем Лангобора стане представник нашого південного роду. Причому чистокровний житель півдня без домішок іншої крові.

Тепер картина почала вимальовуватися. Ось, виявляється, що то була за клятва, про яку говорила Ларітта.

— Спершу план був простий. Підлаштувати низку нещасних випадків, які б винищили всю королівську родину. І випадок із коброю був першим. Але після першого замаху королівська охорона була настільки посилена, що складно було підготувати наступний замах. Рік за роком плани зривалися. Проте якийсь час тому я зрозумів, що новий замах і не потрібен. Принцу лишилося недовго. Король поспішав із фестивалем. Моїм завданням було тільки зробити з радників слухняних маріонеток. А це було не так і складно, якщо не рахувати Крайдана. З ним мені довелося неабияк повозитися. Зате в інших я швидко знайшов слабкості. Адже слабкі місця є майже у всіх, чи не так?