Читати книгу - "Пора серця. Листування"

783

Бек ПЦ знав перекладача Ґарсія Лорки, який 1933 р. покинув Німеччину й жив у Базелі, з липня 1957 р.

784

«Культур» Стаття про аферу Ґоль (Райнгард Дьоль: «Звичаї німецьких видавців. Кілька необхідних фактів про видання „Поезій“ Івана Ґоля», с. 6 і далі) з’явилася у мюнхенському журналі лише в грудні 1961 р. Про фактичну публікацію пор. № 179.

785

DLA 90.I.2833/1: рукопис. лист; D 90.1.2832/14 (вкладка): машинопис., рукопис. кор. лист; конверт для вкладки адресований: М. Paul Celan / bei Frau Wüst / Les Fougères / Montana / Wallis / Svizzeria (зігнутий, не проштампований), конверт відсутній.

786

3-го січня 1961 Лист отримано 9.1.1961 (NkPC)

787

Випуски «Комерс» Міжнародний літературний квартальник, що видавався Полем Валері, Леоном-Полем Фарґом і Валері Ларбо між 1924 і 1932 роками в Парижі, й фінансований Каетані міжнародний літературний часопис, у якому публікувалися важливі автори європейської модерни, серед інших, перекладений ІБ Унґаретті або перекладений ПЦ Мішо.

788

д-р Вебер дав тобі в Цюриху пораду Ймовірно, лише в телефонній розмові 24.12.1960 (NkPC).

789

Декларація лауреатів премії Бюхнера Лауреат 1958 р. Макс Фріш (пор. № 205) підписав у січні 1961 р. разом з К. Едшмідом, Ґ. Айхом, У. Кройдером, К. Кроловим та Ф. Узінґером заяву, що була поширена як повідомлення Агентури німецької преси, яка підтверджувала «людську й літературну непідкупність» ПЦ (GA 325). Жизель Целан-Лестранж занотувала наболіло: «Текст „Бюхнерівських лауреатів“ порожній, без цільового об’єкту атаки, неймовірно слабкий. Просто сором — Кролов і Макс Фріш ані доклали якихось зусиль, ані виявилися заангажованими, визнаючи за Паулем його моральну чистоту» (франц. мовою, 13.1.1961, NkPC/GCL). Пор. № 209.

790

Повідомлення Не віднайдено.

791

Абель […] мусить спершу все поправити також мені написав усе ж таки відповім Кабель, єдиний з учасників, вибачився в рамках статті Екарта Клесмана, надрукованій у «Кріст унд Вельт» (9.6.1961), і власною «Заявою», надрукованою у «Ді Вельт» (12.6.1961). На його листа (не знайдено), ІБ ймовірно не відповіла (пор. № 180).

792

HAN/ÖNB папка 6, арк. 10-11: машинопис., рукопис. кор. лист експрес-поштою, адресований: Ingeborg Bachmann / Roma / Via Giulia 102 / Italie, Париж, 9.1.1961, відправник: Paul Celan, 78 Rue de Longchamp / PARIS 16è /, Рим, 11.1.1961; DLA D 90.I.2820/3 (2 відбитки): рукопис. коректури повністю тільки в одному примірнику, інша коректура відсутня в оригіналі; HAN/ÖNB папка 14, арк. 1–2 (вкладка): фотокопія з «Баубуденпоет», Ч. 5, березень/квітень 1960, С. 115 і далі, з рукопис. підкресленнями, а також внизу доповненнями ПЦ.

793

Рю д'Ульм Пор. № 140/Прим.

794

першу статтю Абеля Після «Спростовання» і статті Петера Сонді Статті (пор. № 166–167) в архіві ІБ не знайдені. ПЦ, мабуть, очікував, що ІБ додасть копію листа Абеля (9.1.1961, NkPC/GCL).

795

«Ді Цайт» Пор. 177/Прим.

796

Маурер Під заголовком «Майстер плагіату?» («Die Welt», 31.12.1960, пор. № 158/Прим.).

797

т. зв. спадщина […] достеменно відомо Клер Ґоль переробила німецькі вірші й фрагменти Івана Ґоля у стилі збірки ПЦ «Пісок із урн» й доповнила їх перекладами з франкомовної спадщини І. Ґоля, а також своєю власного продукцією; неопублікованими перекладами Ґоля, здійсненими ПЦ («Малайські любовні пісні», «Паризькі Георгіки», а також «Іфетонґа» та «Попільні маски»), вона скористалася для власних перекладів. Дати написання в посмертних публікаціях (1951 «Трава марення», 1956 «Паризькі георгіки», 1960 «Поезії», з 1956 — видавництво «Luchterhand»), демонструють послідовне зворотне датування до 1948 р. ПЦ вже 1956 р. поінформував видавництво про такі маніпуляції.

798

«Баубуденпоет» / «Baubudenpoet» Пор. № 159/Прим. (NPC: номер у з примірниках, численні копії й відтворення статті). Двічі підкреслене ПЦ речення на фотокопії: «Його сумна легенда, яку він умів розповідати так трагічно, нас вразила: батьки замордовані нацистами, без батьківщини, великий поет, котрого ніхто нездатен збагнути, як він безперервно повторював…»; крім того, ПЦ виправляє некоректно процитовані тексти віршів і надто завищену університетську позицію Ріхарда Екснера, обидва моменти типові для маніпулятивної аргументаційної стратегії Клер Ґоль. Американський германіст звернув у 1953 р. увагу Клер Ґоль на подібності між віршами Ґоля і ПЦ.

799

«Культур» Пор. № 177.

800

«Панорама» Листа ПЦ із посиланням на непідписану статтю «Плагіат» у мюнхенському журналі «Панорама» (Ч. 12, 1960, С. 7; NPC), в якій вказується на «дивовижну подібність» між ПЦ і Ґолем і цитується преса з такими висловами, як «вплив», «залежність» і «майстер плагіату», не знайдено.

801

DIA D 90.І.2833/2: машинопис., рукопис. кор. лист, конверт відсутній.

802

20 — 1 — 1961 Отриманий, очевидно, лише 24.1.1961 р. лист ЖЦЛ резюмувала так: «Три рядки від Інґеборґ, ні про що не говорять, проте прагнуть сказати: я в Цюриху, сама, Ти можеш подзвонити мені, а в кінці: я сподіваюся, що Ти незабаром приїдеш до Рима» (франц. мовою, NkPC/GCL).

803

Фішер «Ноє Рундшау» Про «Спростовання» див. № 163.

804

начерк листа Не знайдено.

805

виступи з читаннями ІБ читала, між іншим, 21.2.1961 р. в Актовій залі Тюбінґенського університету (оголошена була значно менша аудиторія № 9) оповідання «Undine geht» / «Ундина йде» та вірші.

806

DLA D90.I.2833/3: рукопис. лист, адресований: M. PaulCelan / 78, Rue de Longchamp / Paris 16ème/, FRANCE, Меннедорф