Читати книгу - "Пригоди Олівера Твіста"

Містер і місіс Бамбл, позбавлені своїх посад, поступово дійшли до такого жалюгідного й злиденного стану, що їх довелося взяти в той самий робітний дім, де колись вони владарювали над іншими. Кажуть, містер Бамбл бідкається, що в своєму принизливому нещасному становищі він не має навіть духу дякувати за те, що його розлучили з дружиною.

Що ж до містера Джайлза і Брітлза, то вони й досі займають свої давні посади, хоч перший з них уже облисів, а другий (тобто хлопчина) зовсім посивів. Вони ночують у домі священика, але так рівномірно розподіляють свою увагу між його мешканцями й Олівером та містером Браунлоу й містером Лосберном, що місцевий люд і досі не може втямити, у кого вони, власне, на службі.

Юний Чарлз Бейтс, страшенно вражений Сайксовим злочином, заходився міркувати над тим, чи не є чесне життя найкращим життям. Дійшовши висновку, що це справді так, він поставив крапку на своєму минулому і вирішив спокутувати його в якій-небудь новій царині, Спочатку йому довелося тяжко, і він зазнав чимало злигоднів, але, відзначаючись безжурною вдачею й усвідомлюючи, що прагне до доброї мети, зрештою домігся успіху: попрацювавши наймитом у фермера і помічником f фурмана, зараз він найвеселіший молодий скотар у всьому Нортгемптоншірі.

А тепер рука, що пише ці рядки, наближаючись до кінця своєї роботи, починає тремтіти: вона охоче продовжила б нитку цих пригод.

Мені б хотілося ще трохи побути з деякими своїми героями, бо я з ними зжився і з радістю поділив би їхнє щастя, намагаючись його змалювати. Мені б хотілося показати Розу Мейлі у повному розквіті й чарах юної жіночості, показати, як вона випромінює на свою скромну життєву стежку тихе ніжне світло, що падає на всіх, хто йде з нею, і зігріває їхні серця. Мені б хотілося змалювати, як вона стала душею та радістю і гуртка, що збирався взимку біля каміна, і веселої компанії влітку. Мені б хотілося піти слідом за нею в поле гарячого літнього полудня і послухати тихі звуки її мелодійного голосу під час вечірньої прогулянки, коли все навколо тоне в місячному сяйві. Мені б хотілося бути свідком її милосердних добрих діл у селі і приємної невтомної праці вдома. Мені б хотілося змалювати те обопільне щастя, яке вони з сином її покійної сестри знайшли в любові одне до одного, як вони цілими годинами малюють у своїй уяві образи тих, що пішли від них навіки. Мені б хотілося ще раз побачити радісні личка діток, які туляться до її колін, послухати їхній веселий гомін, почути дзвінкий сміх і пригадати розчулені сльози, які виблискували на цих лагідних блакитних очах. Усе це і ще тисячу поглядів і усмішок, думок і слів мені б хотілося відтворити перед читачами.

Про те, як містер Браунлоу день у день збагачував розум свого названого сина новими скарбами знань, як він Дедалі більше прихилявся до нього в міру того, як розвивалися природні здібності хлопця і сходило насіння тих чеснот, які він хотів у ньому бачити. Про те, як він відкривав у ньому нові риси схожості з другом своєї молодості, що будили в ньому спогади, сумні і водночас солодкі й заспокійливі. Про те, як двоє сиріт, зазнавши злигоднів долі і навчені нею, виявляють милосердя до тих, хто його потребує, люблять одне одного і палко дякують тому, хто захистив і зберіг їх. Про все це не варто говорити.

Адже я сказав, що вони були справді щасливі, а без самовідданої любові до інших, сердечної доброти і вдячності тому, чий закон милосердя і чия велика властивість — благовоління до всього на землі, що дихає, — без цього осягнути щастя неможливо.

У вівтарі старої сільської церкви вмурована біла мармурова дошка, де поки що викарбувано одне лише слово: «Агнеса». В цьому склепі немає труни, і дай боже, щоб минуло багато-багато літ, перш ніж на ньому викарбують іще чиєсь ім'я! Але якщо душі померлих коли-небудь повертаються на землю, щоб відвідати місця, освячені любов'ю до тих, кого вони знали за життя, любов'ю, що триває й за могильним порогом, я вірю, що тінь Агнеси часом витає в цьому тихому місці. Я вірю, що вона приходить сюди, хоч за життя вона була слабким заблудлим створінням.

Кінець

Примітки

1

Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 2. — С. 247.

2

Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 2. — С. 485.

3

Ленін В. І. Повие зібр. творів. — Т. 38.— С. 294.

4

Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 10. — С. 620.

5

Див.: Українка Л. Твори: У 12 т. — Т. 8. — С. 78.

6

Див.: Франко І. Зібр. творів: У 50 т. — Т. 26. — С. 13: Т. 28. — С. 235.

7

Вперше під заголовком «Олівер Твіст, або Шлях парафіяльного хлопчика» роман друкувався в редагованому Діккенсом журналі «Суміш Бентлі» з лютого 1837 р. по березень 1839 р. Ще до завершення цієї публікації, в жовтні 1838 p., за згодою власника журналу Річарда Бентлі, Діккенс видав роман окремою книжкою під назвою «Пригоди Олівера Твіста», з ілюстраціями відомого англійського художника Джорджа Крукшенка. 1841 р. вийшло вже третє видання твору з передмовою автора.

8

Хогарт Вільям (1697–1764) — англійський художник. Реалістично змальовував у серіях гравюр побут і звичаї сучасного йому суспільства Англії.

9

«Опера злидарів» — створена 1728 р. сатирико-пародійна музична комедія англійського поета і драматурга Джона Гея (1685–1732), в якій іронічно порівнюються звичаї злочинного лондонського «дна» та вищих державних кіл Англії. Макхіт, Пічем, Локіт — головні персонажі «Опери злидарів».

10

Вольтер Франсуа Марі Аруе (1694–1778) — французький письменник-просвітитель і сатирик.

11

Джонсон Семюель (1709–1784) — англійський критик і журналіст.

12

Едвард Бульвер, лорд Літтон (1803–1873) — англійський письменник, у романах якого «Пол Кліффорд» (1830) та «Юджин Арам» (1832) позитивними героями виступають романтично ідеалізовані злочинці.

13

Маккароні — так називали в 70-х pp. XVIII ст. англійських