Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська"

Коли свідомість повернулася до неї знову, вона була на руках Крайдана. Він щось казав їй стривожено, щось наполегливо питав. Вона до кінця не розуміла його слів.

— Отрута, — спробувала прошепотіти неслухняними губами.

Чи почув він? Чи зрозумів? Сніжана була впевнена, що Крайдан її врятує. У його руках вона відчувала себе у безпеці. Їй хотілося все життя дивитися в його темні очі, розгадувати їхню загадку, проникати в глибину, щоб відчути те ж, що відчуває він...

Наступного разу вона отямилася від страшного рику.

— Що за отрута?! — виривався розлючений хрип з грудей Деміра, який стояв над Млістоном, що лежав на підлозі з приставленим до його горла кинджалом. Демір ледве стримувався, щоб не встромити лезо в кадик, що нервово смикався.

Тельмар також був тут. Щойно Млістон промимрив щось у відповідь Деміру, цілитель кинувся до одного зі стелажів.

Крайдан, Демір, Тельмар — всі вони прийшли її рятувати. Скільки, виявляється, у Сніжани у цьому світі людей, які готові будь-кому перегризти за неї горло. Хтозна звідки узялися дурні сльози. Вони без дозволу текли та текли по щоках. Хтось ніжно знімав їх легким торканням хусточки. Кожен дотик супроводжувався дзвоном бубонців. Свідомість знову майже відключилася, коли по голосам Сніжана зрозуміла, що у підвалі є ще двоє — король та принц. Скільки, виявляється, у цьому світі людей, кому вона дорога…