Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Може прочитати лист зараз поки Нокс у ванній?

Підходжу ближче до тумби, роблю глибокий вдих, відчиняю шухляду й дістаю криваво-червоний конверт з золотим написом “Маргариті Де Блод від її найкращої подруги!”

Бр-р-р! Аж холодок іде по спині як уявляю від кого саме може бути лист.

Хм? А холодок і дійсно відчувається на моїй спині! Невже навіть сама доля мені підказує спалити цей лист до чортової матері!?

Відчуваю теплий дотик до моєї шкіри вздовж хребта, обертаюся, а за мною вже стоїть дракон. І коли лише встиг питається? І як я не почула його кроків, а тим паче те, як він відчинив двері ванної? Чи то я настільки зациклилася на цьому листі і не помітила?

– Ноксе, ти вже.

– Так. І мені подобається як саме ти мене зустрічаєш – він все продовжує водити пальцями мені по оголеній шкірі спини.

– Я хотіла тебе про дещо попросити – кажу драконові й перевертаю конверт написом вниз, щоб він не побачив його.

– І про що ж, ти хотіла мене попросити? – його подих обпікав мені карк і здавалося що спиною я навіть відчуваю жар який находить від його тіла, не торкаючись.

– Застібни мені, будь ласка, сукню – прошу.

– Хм, а мені і так подобається – його голос знову стає глибоким.

– Но-окс-е-е – тягну його ім’я натякаючи що не час.

– Ех, яка ж ти жорстока – відчуваю як він застібає ґудзики на сукні один за одним, поки не доходить до кінця. Я вже хочу відкласти лист знову в шухляду, як із-за спини лунає:

– Щось важливе? – я повертаюся до нього, а Нокс вказує поглядом на конверт в моїх руках.

– Не знаю. – здвигую плечима – ще не встигла глянути.

– То глянь. Раптом там щось важливе – пропонує, а я вагаюся чи варто. Роздумую ще хвилину і ламаю на конверті сургучеву печатку й розгортаю.

Лист:

"Привіт моя Ритусю! Як справи? Все добре? Бо останнім часом від тебе щось зовсім не чути ніяких новин, чи звісток. Я навіть занудьгувати встигла без тебе. Тож, я перейду до головного, тобто до приводу чому саме я написала тобі цей лист! 

Я завтра влаштовую чаювання! Тому, буду дуже чекати на твою персону, сподіваюся ми чудесно проведемо час. 

І ще дещо, ти чула що нещодавно хтось на аукціоні купив мого Дикого? Я тоді так розізлилась що просто не знаходила собі місця, адже я чекала на страту цього непотребу!

Добре, щось я сильно розійшлася як для листа з запрошенням. Ти приходь завтра, я буду на тебе чекати по обіді, а і ще не забуть прихопити з собою раба дракона. Чула від декого, ти прикупила одного, політаємо трохи разом як подруги!

Жадана Ді Лоренс-Ларк”

Капець! І що мені тепер з цим робити? Вона ж не просто так заради забавки згадала про дракона якого я нещодавно купила, і про те, що вона дуже сильно розлютилася коли не побачила страти Нокса. Жадана навмисне про це згадала у листі. Вона якось дізналася що, то я тоді купила Ноксора. І хоче, щоб я завтра прийшла до неї з драконом.

– Хмаринко, щось не так? – вкрадливо запитує підходячи до мене і намагається зазирнути в лист, але я одразу його згортаю.

– Та ні, все добре. – напружено відповідаю.

– Хмаринко, ти обіцяла мені що не будеш лізти сама в неприємності – роздратовано бурчить.

– Я й не намагаюся… – дракон не дав мені договорити. 

– Ні, саме це ти зараз і робиш. Що саме було написано в листі? Я ж бачу, що тобі не сподобався його вміст. Від кого він? 

Я підтисла губи, зім'явши в руках краї листа. Я не знала що йому сказати. Адже я боялася що Ноксу не сподобається ця новина…, а ще я боюся що Нокс може виявитися саме тим, хто намагався мене вбити… коли дізнається… що, я була подругою тієї хто увесь час знущався над ним і інколи приймала в цьому участь. 

Хоча з самого початку, це була не я. Але він може мені і не повірити якщо почну розповідати що я насправді не Маргарита, та й взагалі! Це не моє тіло і світ! Навіть я б в це не повірила, якби була на його місці. Бо це ж звучить як повна нісенітниця! А от в моєму випадку це жорстока реальність, що аж плакати хочеться.

Тому я не можу бути на сто відсотків впевнена в своїй безпеці, навіть зараз. Боже мій! Це навіть звучить безглуздо! Адже ще вранці він зізнався мені у коханні…, а я ще й досі боюся що він саме той хто мене намагався вбити. Бо… якщо він дізнається правду і виявиться що, це був він…, а в мої пояснення він не повірить. Боюся мені він це не пробачить або і зовсім передумає, і все піде як і повинно було по сюжету книги. Де прекрасна фіналочка, моя привселюдна страта!

І я можу загинути, якщо буду не обережна. Адже навіть зараз я не пам’ятаю, щоб в книзі писалося про візит Маргарити до Жадани. Тим паче про хоч якесь запрошення від неї яке вона могла проігнорувати.

– Хмаринко – напружено звернувся до мене, бо я вже з хвилини дві стояла нерухомо і мовчу – що саме тебе так налякало в цьому листі?

Мені закортіло відповісти “Ти”, але я стрималася, бо розуміла що навіть тоді коли Жадана нацькувала на Маргариту дракона, він був не при своєму розумі і робив це тільки тому, що був розлючений на всіх хто знущався над ним і не мав вибору. Йому наказали це зробити і він не міг не послухатись наказу через рабські артефакти. Та й в результаті його теж тоді вбили… за те що він насмілився вбити якусь там пані і за це, був страчений теж.

– Цей лист – почала – це запрошення.

– Куди саме? – намагався дізнатися більше.

– Це запрошення на завтрашнє чаювання від Жадани Ді Лоренс-Ларк. – я подивилася на дракона і здається я навіть почула як він від гніву скрипнув зубами.

– Звідки вона тебе зна? – з напругою пита, а мені вже реально стає неспокійно.

– Декілька разів перетиналася з нею, ось і все. – будь ласка, хай це зійде за відповідь, бо фактично це була правда.

– І вона хоче, щоб ти прийшла до неї на чай? 

– Так – відповідаю, він хмуриться.

– Але ж це не єдина причина по якій ти зараз так хвилюєшся. Вона щось від тебе хоче?