Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська"

— Рішення Ради вже оголосили?

— Ще ні. Урочисту церемонію оголошення відклали до вечора, щоб ти змогла бути на ній.

— Мені треба терміново поговорити з королем, — Сніжана почала підніматися з ліжка. — Цілителю, дайте мені будь ласка вашої настоянки бадьорості.

— Ще зарано, — невдоволено примружився Тельмар.

Ну ось, щойно дивився винувато, а вже знову бурчить. Тельмар невиправний.

— Я все одно піду до короля, — твердо сказала Сніжана.

— Уперта північниця, — беззлобно пробурчав цілитель. — Гаразд, дам тобі те, що просиш, але спочатку як слід поїси.

За кілька хвилин перед Сніжаною вже стояв ситний сніданок і омріяна склянка з настоянкою бадьорості.

Сніжана вирішила не гаяти часу. Поки працювала ложкою, почала ще одну дуже важливу розмову.

— Цілителю, який стан принца?

— Хвороба прогресує, — похмурнів Тельмар. — Сьогодні вранці мені не вдалося повністю зняти жар, як я не старався.

У Сніжани одразу зник апетит. Але зневірятися вона не збиралася.

— У мене є здогад, на що хворий Твінсен і як йому допомогти. Я знаю, що мої слова пролунають трохи дивно. Але ви повинні мені вірити.

Лікарі за замовчанням великі скептики, але Сніжана помітила проблиск надії в очах Тельмара.

— Мені здається, ви вже здогадалися, що я провела дитинство та юність не в Лаамарії. Поки що немає часу докладно розповідати де. Це не так важливо. Важливо, що у тих краях дуже розвинена медицина. І я навчалася у найкращих лікарів. Мені відомо про хвороби набагато більше, ніж знає будь-який цілитель Лангобора.

З чого почати? Нелегко пояснити Тельмару те, що Сніжана зрозуміла про хворобу принца. Коли отрута кобри потрапляє на шкіру — відбувається отруєння організму. У людини виникають запаморочення, підвищене потовиділення, нудота, блювання і навіть непритомність. Цілком типова реакція на отруту. Але отрута чорної кобри, якою б сильною не була, все ж таки не смертельна для людини. Організм справляється з нею і відбувається одужання.

Але що потім? Чому за кілька місяців, а то й років, хвороба повертається? Цю загадку розгадати було найскладніше. Щоразу Сніжана запитувала себе: у яких недуг буває інкубаційний період? Але відповідь очевидна — у вірусних інфекцій! Прописна істина! У деяких інфекцій він триває кілька днів чи тижнів. А є й триваліші. Наприклад, ВІЛ. З моменту зараження до прояву перших ознак хвороби може пройти дев'ять-одинадцять років. У цьому світі можуть існувати інфекції з таким самим тривалим інкубаційним періодом. Виходить, у слині, якою плюється кобра, міститься не лише отрута, а й віруси. Це як із земним кліщем. Його укус тим і страшний, що може передати людині вірус енцефаліту.

Сніжані довелося розповідати цілителеві про невидимий світ крихітних хвороботворних організмів та про їхню здатність розмножуватися в тілі людини.

— Ми з вами бачимо, як чорна еола циркулює з кров'ю по всьому організму Твінсена — це вони і є. Їх називають вірусами.

— Але чому вони не розмножуються в тілах лаамарійців, які теж зазнають нападу кобри?

— У лаамарійців є вроджений імунітет.

Сніжані довелося прочитати ще й коротку лекцію з основ імунології. Тельмар швидко вбирав інформацію. Сказав, що давно здогадувався про особливі здібності організму протистояти хворобам.

— Якщо у людини є імунітет до певних вірусів, то варто цим вірусам потрапити до її організму, починають вироблятися антитіла, які розносяться кров'ю по всьому тілу та вбивають віруси, — продовжила пояснювати Сніжана. — Якщо влити принцу кров такої людини, то він одужає.

— У моїй крові повинні бути такі антитіла, — пожвавішав Тельмар.

— Ваша кров не підійде, — похитала головою Сніжана. — Вона може виявитися несумісною з кров'ю принца. А якщо перелити несумісну кров, це може вбити хворого.

Сніжані довелося ще й невелику лекцію про групи крові прочитати.

— Переливатимемо мою кров, — підсумувала вона. — Я єдина людина в Лангоборі, чию кров можна без побоювання перелити принцу.

— Чому?

— Тому що у мене перша група, резус негативний. Таку кров можна переливати людині з будь-якою іншою групою крові.

— Думаєш, у Лангоборі більше немає людей із такою унікальною кров'ю, як у тебе?

— Є й чимало. Але як ми зрозуміємо, хто саме? Потрібен спеціальний аналіз, який Лангоборська медицина ще не здатна робити. Моя кров унікальна тим, що такий аналіз я здавала, і знаю свою групу.

Тельмар швидко зрозумів, що Сніжана права — підходить лише її кров. Переливання будь-якої іншої крові — ризик для принца. Але, подумавши ще трохи, він насупився. Сніжана здогадувалася чому.

— Так, цілителю, перш ніж переливати мою кров принцу, мені доведеться зазнати нападу кобри, щоб в моєму організмі почали вироблятися антитіла.

— Але раптом ти не успадкувала лаамарійський імунітет? Ти ж сама кажеш, що з інших країв.

Сніжана розуміла, що ризик існує. Чистою лаамарійкою була лише Сніжанина бабуся. У наступних поколіннях лаамарійські гени були розведені земними. Але Сніжана перейняла стільки рис властивих їхньому північному роду — хотілося вірити, успадкувала й імунітет.

— Думаю, варто ризикнути, — посміхнулася вона Тельмару, залпом осушуючи склянку з настоянкою бадьорості. — Іншого способу врятувати принца немає.

Цілитель важко зітхнув. Дивився на неї з хвилину задумливо.

— Яке твоє справжнє ім'я?

— Сніжана.

— Ти дуже відважна, Сніжано, — з батьківською гордістю промовив він і ніжно провів рукою по голові.