Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— На роботу, але, якщо я не буду вам заважати, то на каву час знайду.

— Мені зараз треба буде попрацювати, не заважатимеш. Ходімо.

Брати попрямували на кухню. Злата пішла зняти сукню і одягнутись у більш домашній одяг: футболку й шорти. Останні дні вона не соромилась одягати сукні: не зважала на шрами. Артур був поруч і постійно тримав її руку в своїй. Ця підтримка надавала їй сил не помічати здивовані і відразливі погляди, що були спрямовані на неї. Поруч з Артуром всі вони її дивним чином не торкались. З ним не було ні страшно і ні соромно.

Вийшовши з кімнати, Злата відчула аромат кави, що розливався квартирою і почула приглушений голос Артема.

— … і вона вирішила залишитися ще на пару тижнів в Україні, а маман планує не сидіти до вечора неділі на дачі, хоче сьогодні повернутися до Києва. Серпентарій сповзається. То ж приготуйся тримати удар.

— А Анютка що?

— Та їй пофіг. Її цікавить лише той пацан, від якого її забрали на дачу, і це повернення їй на руку. Маман зірвало дах, вона б вже, мабуть, і пішки прийшла, бо батько відверто тягне час. Рятує те, що вона не може опуститися до громадського транспорту, який там курсує.

— Не розумію причин її хвилювання, вона все одно нічого не вирішує в моєму житті.

— Причини очевидні, брате. Вона ж втрачає свою дійну корову — ТЕБЕ. З кого ще вона зможе тягнути гроші на всі свої витребеньки, якщо ти матимеш на кого їх витрачати. І це — поважна причина.

Артур мовчав. Він нічого не відповідав брату. Злата тихенько зайшла до кухні.

— Сонечку, ти будеш каву? — запитав Артур, беручи новий пакет з чалдом і озираючись на неї.

— Так, — вона сіла за стіл, не знаючи, чи говорити братам про почуту розмову.

— Злато, тут моя мама має намір повернутися з дачі, — говорив Артур, заправляючи кавову машину. — Тому ти не дивуйся, якщо у нас раптом з’являться несподівані гості.

— Я намагатимусь, — вона кивнула, він їй СКАЗАВ. Не промовчав і не приховав розмову з братом.

— Ти, головне, не бійся її, — вставив фразу Артем. — Навіть якщо її поведінка тебе буде напружувати — не показуй їй цього. І я б радив ще змінити замки на дверях. Бо може прийти і серед ночі, і рано вранці. У мене таке було, у самий, бляха, непідходящий момент, — він хмикнув, відпиваючи каву.

Злата уявила, як хтось би зазирнув у кімнату до них з Артуром в той час, коли вони б кохалися — спіймала неприємний холодок на спині. Вона ще не бачила цю жінку, проте страх перед нею вже почав її сковувати. Як же не боятись її при зустрічі?

— Зараз я не маю на це часу, на ніч щось придумаємо, — Артур поставив перед Златою каву, — А зараз вибачте, мені дуже потрібно вийти на зв’язок з Паскалем.

Він поцілував Злату і пішов у спальню.

Артем присів за стіл. Злата потягнулася до ноута, що лежав у кутку дивана, і пакету з в’язанням.

— Я б хотів тобі ще дати пару порад, для полегшення твого життя у нашій офігенній родині, перш ніж побіжу на роботу, — він сказав і стиснув губи.

— Я слухаю, — вона обережно поглянула на нього, посунула ноут до себе, але не поставила його на стіл. Взяла каву і відпила.

У пам'яті ще був живий спомин його гидливого погляду на її руки при першій зустрічі і тут, раптом, Артем змінив до неї своє ставлення. Хоче дати поради... Зрозумів, що для брата вона не тимчасове захоплення? Чи було щось ще?

— Перше, що ти маєш знати і розуміти, для ЩАСЛИВОГО подальшого життя з моїм братом, це те, що коли Артур починає кодити, то він так занурюється в процес, що повністю відключається від реальності, йде в “астрал”. Якщо ти будеш говорити до нього в такі моменти, він може навіть тобі щось відповісти, але не згадає, що ти казала і що він відповів. Все на автоматі. Можна підвищити голос і відволікти його, але не рекомендую. Він губить думку й тоді починає бурчати. Краще дочекатися, доки він закінчить і повернеться сам. Чим скоріше ти це зрозумієш і приймеш — тим менше у вас буде виникати непорозумінь.

Злата недовірливо подивилася на Артема.

— Я не жартую. Це правда. Наша маман цього не розуміє, любить нависати і розповідати йому щось, коли він працює, а потім ображається, що він її не чув. Не повторюй цієї помилки. Якщо вже потрібно його перемкнути на себе в особливих випадках, то краще бери його за руку і кажи тоді, коли він дивиться на тебе, а не в монітор. Це — перша моя тобі порада, щоб ти це розуміла і, раптом, не вирішила, що він тебе ігнорує або розлюбив, чи ще щось таке. Є в нього така особливість.

— Добре, дякую за попередження. Хоча, зізнаюся, звучить це таки дивно…

— Дивно, але для подальшого вашого життя — це дуже важливо. Мотай на вус.

— Я зрозуміла. А яка наступна порада?

— Друга порада буде стосуватися нашої з ним матері. Вона неохоче зустрічає нових людей. Тому приготуйся, що попервах вона буде поводитися не дуже доброзичливо. Навіть не намагайся їй сподобатися. Нічого про себе не розповідай і можеш навіть не намагатися вести з нею бесіди. Єдине, що може допомогти їй тебе прийняти — це якщо вона побачить, що Артуру з тобою ДІЙСНО добре. Все. Інших варіантів нема. І це буде тривалий процес. На диво не сподівайся.