Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— Тобто, лише вітатися і прощатися?

— Ну, ще про погоду можна. Головне нічого не розповідай про себе, лише в загальних рисах: я з Житомира, займалась в музичній школі, отаке зі мною сталось, зараз малюю, є бабуся, мама померла, тато хворіє. Все, жодних подробиць. Мама може почути зовсім не те, що ти їй скажеш.

Злата зітхнула.

— Твої поради такі незвичайні…

— Але вони дуже важливі. От просто повір мені. Давай так, піди й попроси в нього телефон, щоб подзвонити додому. Щоб переконатися, що я маю рацію.

— Зараз?

— Так, прямо зараз, — Артем відкинувся на спинку дивана і, здійнявши брови вгору, кивнув їй у напрямку їхньої з Артуром спальні.

Злата завагалась, але таки піднялась і пішла до кімнати.

Артур сидів на балконі, у плетеному кріслі, ноут стояв на журнальному столику перед ним. На появу Злати у дверях він ніяк не відреагував, його погляд був прикутий до монітора, руки швидко набирали щось на клавіатурі — сліпий друк — він казав про нього нещодавно, обіцяв навчити. Злата покликала його тихо — не почув. Коли гукнула голосніше — він підвів на неї погляд, кілька секунд дивився так, ніби не впізнає, потім погляд пояснішав, він зморщив лоба.

— Сонечку, я зайнятий. Ти щось хотіла?

— Я б хотіла подзвонити додому…

Він дивився на неї ще пару секунд, ніби переварюючи її слова. Ставало зрозуміло, що всі його думки зайняті роботою. Артур повернувся до монітору, вона терпляче стояла й чекала. Так дивно було спостерігати, що слова Артема таки виявились правдою… Потім, Артур ніби згадав про неї, знову підняв на неї погляд, дістав телефон з кишені і дав їй.

— Дай мені ще трохи часу... Я скоро закінчу.

— Добре, — забравши телефон, вона повернулась на кухню.

Артем сидів, задоволено посміхаючись.

— Ну, як?

Вона сіла за стіл приголомшена.

— Це правда…

— Ось ТАКІ в роботі мало не всі програмісти. Виглядають, як божевільні, — Артем засміявся. — Зрозумій і звикни. У них там в голові купа коду крутиться, вони його поки поєднають і запишуть у свої рядочки, то аж видно як мозок під черепом рухається. Ти просто маєш знати, що він весь у роботі, і не ображатись.

— Дякую, — Злата закивала головою.

— Ну, дзвони додому, а я побіжу на роботу.

— А де ти працюєш?

— В одному фітнес-клубі, тренером. І ще я закінчую навчання цього року.

— Ух ти, — здивувалась Злата.

— Коли захочеш нагнати масу після всіх оцих твоїх операцій — я можу тобі допомогти. Розпишу і вправи, і дієту.

— Дякую, — вона усміхнулась.— А ти не допоможеш мені знайти тут номер Жанни?

Вона простягнула Артему телефон. При згадці імені руденької Артем якось ніби зніяковів. Він відкрив список контактів.

— Мобільний чи домашній? — запитав він Злату, сам уважно вдивляючись у цифри мобільного і запам'ятовуючи їх...

— Краще мобільний, бо вона може бути не вдома.

Він натиснув виклик і повернув їй телефон.

Жанна відповіла майже відразу.

— Алло.

— Привіт, — сказала Злата.

— Привіт, Артур таки дав тобі телефон, нарешті?

— Так.

— І знову буде забирати?

— Ні, Артур працює, а Артем навряд чи буде нас з тобою роз’єднувати, — Злата всміхнулася.

— Цей балабол біля тебе? — здивувалася Жанна.

— Я все чую! У Артура в телефоні дуже сильно накручений динамік, — сказав Артем, стоячи в дверях кухні.

— Ой, вибачте-вибачте, — сказала Жанна, абсолютно не вибачаючись. — До речі, ти лишив у нас вдома свої навушники.

— Справді? А я думав: де це вони поділись?

— Приїжджай забирай, — засміялася Жанна.

— Ні, дякую, твоя мама не буде рада такому гостю. Залиш собі, користуйся, — сказав він.

— А мені чужого не треба!

— Ну, значить привезеш, коли приїдеш до Злати в гості. Так, все, дівчата, мені пора на роботу. Злато, Жанно — бувайте.

— Бувай! — сказали дівчата майже одночасно.

Артем пішов, а Злата почала розповідати подрузі про аналізи в клініці, про те, що з понеділка починається її, влучно названа Артемом, “метаморфоза”. Про біопсію і всю пов’язану з нею історію говорити не стала: це було дуже інтимне. Те, що стосувалось лише Артура і її.

Жанна розповіла, що Розарія вже вдома, почувається добре. Марина поїхала з Андрієм на базар, і всі гроші, що лишив Артур, витратила на новий одяг і взуття для нього. Що брат дуже радий обновкам. Врешті, Жанна не втрималась і запитала, де працює Артем. Злата чекала цього питання, розсміялась і сказала де, і про його обіцянку допомогти нагнати масу, бо цього їй справді бракувало.

Жанна заявила, що вона б теж не відмовилася від особистого тренера і запитала, чи можна буде й справді приїхати до неї в гості.