Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Я вмію вирощувати всякі рослини, - відповіла Тіса. - Точніше змушувати їх рости швидше. А ще вмію робити так, щоб люди та тварини мене не бачили, тільки з мамою це не працює.

- Може, це тому, що вона теж маг? - припустив Дірас.

- Напевно, - Тиса знизала плечима.

- Можемо перевірити. Стань, будь ласка, невидимою.

- Прямо зараз? - перепитала дівчина.

- Так, - Дірас кивнув. - Чи ти не хочеш?

- Я просто дуже втомилася, - поскаржилася Тіса. - Невидимість вимагає багато сил, а я майже всю дорогу ховалася, поки йшла до вас лісом. А ще, поки чекала вас біля воріт, виростила під собою траву, щоб не сидіти на мокрій землі.

Ось чому від неї так віяло магією, коли ми вийшли до неї. Дірас співчутливо похитав головою і сказав:

- Що ж, тоді на сьогодні закінчимо нашу розмову. Якщо, звісно, у тебе немає до мене запитань?

- Є, але їх дуже багато і здебільшого вони з приводу магії. Думаю, і це можна перенести на потім. Ну або просто все дізнаюся під час навчання, - дівчина трохи зніяковіла й уточнила: - Ви ж мене берете?  

- Звичайно, - Дірас кивнув. - Тільки є одне важливе правило для всіх, про яке я тебе маю попередити, перш ніж ти остаточно ухвалиш рішення - у замку заборонено користуватися магією без мого нагляду або дозволу! І щоб я був упевнений, що всі учні виконують це правило, вони носять браслети, які блокують силу. Зняти їх можу тільки я, що власне і роблю, перед тим як почати урок магії. Зараз я не маю пари для тебе, але якщо ти все ж таки погодишся залишитися, то за ніч зроблю і вже завтра одягну.

Після цих слів, він повернувся до мене з Аїном і нагадав, що не одягнув на нас браслети після тренування. Ми покірно підійшли та простягни руки, принагідно демонструючи гості ті самі смуги чорної шкіри без замків і з хитромудрими візерунками.

Тіса явно не очікувала такого. Вона підійшла, уважно оглянула наші браслети, потім повернулася у своє крісло і надовго задумалася. Дірас не квапив із відповіддю і разом з усіма спокійно допивав свій чай.

- А це обов'язково? - Тіса, нарешті, порушила мовчання. - Адже моя магія мирна і я її добре контролюю.

- Вибач, але так. Можливо, скоро ми від них відмовимося, - Дірас з усмішкою глянув на мене, - але поки що це обов'язкова умова для всіх. Ти сама до нас прийшла і вдома в тебе є мама, яка тебе навчає, тому ти маєш право відмовитися. Звичайно ж, я не вижену тебе в ніч. Переночуєш, відпочинеш, і завтра вирушиш у зворотний шлях. Я дам тобі коня і в супровід кілька моїх людей із варти. Отже, яке твоє остаточне рішення?

Тіса ще трохи забарилася, важко зітхнула, потім відповіла:

- Не очікувала, що буде така складність, але я звикла довіряти своїм снам, тож так, я згодна.

Дірас задоволено кивнув.

- Я радий, що в нашому замку буде нова учениця, - він усміхнувся Тісі. - Зараз Тайлор проводить тебе до твоєї нової кімнати. Я, тим часом попрошу свою добру подругу, Тару, щоб вона підібрала тобі щось переодягнутися і допомогла обжитися на новому місці. Потерпи трохи та не поспішай одразу лягати спати. А завтра зранку приходь у загальну їдальню на сніданок, познайомишся з рештою учнів. Потім підеш із ними на перший урок.

Тіса кивнула у відповідь і піднялася з крісла. Тайлор поспішив встати слідом і пішов до дверей, випускаючи Тісу з кабінету.

- Добрих снів, - попрощалася вона, виходячи за двері.

Слідом за нею пішли й ми з Аїном.