Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трістрам Шенді 📚 - Українською

Читати книгу - "Трістрам Шенді"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трістрам Шенді" автора Лоренс Стерн. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 135 136 137 ... 176
Перейти на сторінку:

Це і є причина, з дозволу ваших превелебностей, унаслідок якої численна родина наша налічує в чотирьох останніх поколіннях усього лише одного архієпископа, одного валлійського суддю, трьох-чотирьох олдерменів і одного-єдиного скомороха. —

У шістнадцятому столітті ми могли нахвалятися не менше ніж дюжиною алхіміків.

Розділ ІV

У любові так само, як і в рогоносінні, – сторона, що страждає, у кращому разі буває третьою (зазвичай же останньою) особою в домі, яка що-небудь дізнається про те, що сталося. Відбувається це, як усьому світу відомо, через те, що для однієї й тієї ж речі в нас існує півдюжини слів; і доти, поки те, що для однієї судини людського тіла є Любов – для іншої може бути Ненавистю – Почуттям для органу на пів’ярда вище – і Дурощами… (– Ні, мадам, не там; – я маю на увазі те місце, на яке я показую зараз пальцем) – що ми можемо поробити?

З усіх смертних, а також, не прогнівайтесь, і безсмертних, які коли-небудь міркували про себе про цей містичний предмет, дядько Тобі був найменш здатний ґрунтовно розібратися в такому розбраті почуттів; він би неодмінно надав їм іти власним ходом, як ми надаємо це речам гіршим, аби подивитися, що з цього вийде, – якби попереднє повідомлення, послане Бригіттою Сузанні, і широке розголошення Сузанною отриманої новини не змусили дядька Тобі вникнути в цю справу.

Розділ V

Чому ткачі, садівники і борці – а також люди з ногами (внаслідок якої-небудь хвороби в ступні), що віднялися, – завжди привертали до себе серце якої-небудь ніжної красуні, що таємно знемагала від любові до них, – усе це точно встановлено і належним чином пояснено стародавніми і новими фізіологами.

Людина, що п’є тільки воду, якщо тільки вона робить це за внутрішнім переконанням, без усякого обману або шахрайства, потрапляє до цієї ж самої категорії; щоправда, на перший погляд, немає ніякої послідовності або логічної доказовості в тому, «щоб струмочок холодної води, що сочиться в моїх нутрощах, запалював факел у моїй Дженні». -

– Це твердження непереконливе; навпаки, воно здається таким, що суперечить природному зв’язку між причиною і дією. —

Але це свідчить лише про слабкість і немічність людського розуму.

– «І ви перебуваєте в цілковитому здоров’ї при цьому?»

– У найліпшому, мадам, – якого сама дружба могла б мені побажати. —

– «І не п’єте нічого? – нічого, крім води?»

– Бурхлива стихія! Варто тобі підступити до шлюзів мозку – дивись, як вони відкриваються перед тобою! —

Ось припливає Допитливість, знаками запрошуючи своїх подруг іти за нею, – вони пірнають у саму середину потоку. —

Фантазія сидить у задумі на березі та, стежачи поглядом за течією, перетворює соломинки і тростинки на щогли і бушприти. – А Хіть, підтримуючи однією рукою підібрану по коліна сукню, ловить їх другою, коли вони пропливають мимо. —

О люди, що п’ють тільки воду! Невже за допомогою цієї оманливої рідини ви так часто управляли світом, вертячи його, як млинове коло, – перемелюючи фізіономії слабких – стираючи на порошок їх ребра – розквашуючи їм носи – і навіть іноді міняючи форму та обличчя природи. —

– На вашому місці, Євгенію, – сказав Йорик, – я б пив більше води. – І я на вашому місці, Йорику, – відповів Євгеній, – робив би те ж саме.

Це показує, що обоє вони читали Лонгина. – Щодо мене, то я вирішив ніколи в житті не читати ніяких книг, окрім моїх власних.

Розділ VІ

Я бажав би, щоб дядько Тобі пив тільки воду; тоді б ясно було, чому вдова Водмен, ледве тільки побачивши його, відчула, як щось у ній ворухнулося на його користь! – Щось! – щось.

– Щось, можливо, більше, ніж дружба, – менше, ніж любов, – щось – (однаково що – однаково де). – Я б не дав і волоска з хвоста мого мула, який мені довелося б вирвати самому (а їх у нього небагато залишилось, і він, розбійник, до того ж іще з норовом), за те, щоб ваші милості відкрили мені цю таємницю. —

Але річ у тому, що дядько Тобі не був із числа людей, що п’ють тільки воду; він не пив води ні в чистому, ні в змішаному вигляді, ніяк і ніде, хіба тільки випадково на якому-небудь аванпості, де не можна було дістати нічого кращого, – або під час свого лікування, коли хірург йому сказав, що вода розтягуватиме м’язові волокна і це прискорить їх зрощення, – дядько Тобі пив тоді воду заради спокою.

Одначе всім відомо, що дії без причини в природі не буває, й усі знають також, що дядько Тобі не був ні ткачем: – ні садівником – ні борцем, – хіба тільки ви неодмінно побажаєте віднести його до останніх як капітана, – але ж він був усього тільки піхотний капітан – і, крім того, все це тримається на двозначності. – Нам нічого не залишається, як припустити, що нога дядька Тобі – але таке припущення допомогло б нам тільки у тому разі, якби слабкість її виникала від якої-небудь хвороби в ступні, – тоді як нога дядька не всихала ні від якого ушкодження ступні – бо вона і взагалі не була всохлою. Вона тільки трохи задерев’яніла й погано слухалася від цілковитої нерухомості протягом трьох років, коли дядько лежав у ліжку в мого батька у Лондоні; але вона була повна і мускулиста і в усіх інших відношеннях така ж міцна й багатообіцяюча, як і друга його нога.

Зовсім я не пам’ятаю випадку з літературної своєї практики, коли я так утруднювався б звести кінці з кінцями і підігнати розділ, який я писав, до розділу, що йде за ним, як ось зараз; можна подумати, ніби мені подобається створювати собі такі утруднення єдино для того, щоб винаходити нові способи з них вивертатися.

– Необачна ти людина! Хіба мало тобі турбот і печалей, які й без того обсідають тебе зусібіч як письменника та людину, – хіба їх мало тобі, Трістраме, що ти неодмінно хочеш іще більше заплутатися?

Хіба не досить тобі того, що ти кругом у боргах, що десять возів твого п’ятого і шостого тому досі ще – досі ще не розпродано і що ти виснажив майже усю свою дотепність, придумуючи, як їх збути з рук?

Хіба не мучить тебе до цього часу клята астма, схоплена тобою під час катання на ковзанах проти вітру у Фландрії? і хіба всього два місяці тому не порвав ти собі судину в легенях, вибухнувши

1 ... 135 136 137 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трістрам Шенді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трістрам Шенді"