Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трістрам Шенді 📚 - Українською

Читати книгу - "Трістрам Шенді"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трістрам Шенді" автора Лоренс Стерн. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 136 137 138 ... 176
Перейти на сторінку:
реготом, коли побачив кардинала, що мочився, як простій півчий (обома руками), внаслідок чого за дві години втратив дві кварти крові; й якби ти втратив іще стільки, хіба панове медики не сказали тобі – що це становило б цілий галон. —

Розділ VІІ

Але заради Бога, не говорімо про кварти й галони – а просуньмо нашу історію просто вперед; вона така делікатна й заплутана, що навряд чи витримає перестановку навіть однієї коми; не знаю, як це вийшло, але ви мене заштовхнули в саму її середину. —

– Будь ласка, обережніше.

Розділ VІІІ

Дядько Тобі й капрал із такою поспішністю і в такій поквапливості помчали з Лондона в село, щоб вступити у володіння клаптиком землі, про який ми стільки разів уже говорили, і відкрити свою кампанію не пізніше інших союзників, що забули взяти з собою одну з найнеобхідніших речей свого господарства; то не був саперний заступ, або кирка, або лопата. —

– То було звичайне ліжко, на якому люди сплять; оскільки Шенді-хол у той час було не умебльовано, а маленький готель, у якому помер бідолашний Лефевр, іще не було побудовано, то дядькові Тобі довелося погодитися переночувати в будинку місіс Водмен два-три рази, поки капрал Трім (який зі здібностями чудового слуги, стременного, кухаря, кравця, хірурга й інженера поєднував також здібності чудового шпалерника) не змайстрував йому за допомогою тесляра і двох кравців власне ліжко.

Дочка Єви, бо нею була вдова Водмен (і я не маю наміру сказати про неї нічого більшого, як те —

– «Що вона була жінкою в усіх відношеннях») – краще б перебувала за п’ятдесят миль звідти – або у своєму теплому ліжку – або гралася кухарським ножем – словом, усе, що завгодно – тільки б не робила предметом своєї уваги чоловіка, що розташувався в будинку, який їй належав з усім умеблюванням.

На відкритому повітрі й серед білого дня, коли жінка має можливість, фізично кажучи, бачити чоловіка під різними кутами зору, це нічого, – але у себе в будинку, під яким би кутом зору вона на нього не дивилася, вона не може не поєднувати з ним тієї або іншої частини свого майна – доки, нарешті, внаслідок повторення таких поєднань вона його не включає у свій інвентар. —

– І тоді добраніч.

Але це не є питання Системи, бо її я виклав вище – або питання Требника – бо мені діла немає до вірувань інших людей – або питання Факту – принаймні, наскільки я знаю; ні, це розказано тільки для зв’язку та слугує вступом до наступного.

Розділ ІX

Я говорю не відносно їх грубості або чистоти – або міцності їх клинів у сорочках під пахвою, – але, скажіть, хіба дамські нічні сорочки не відрізняються від сорочок денних, так же помітно, як і в усіх інших відношеннях, тим, що вони набагато довші за останні, так що коли ви в них лежите, вони опускаються настільки ж нижче за ваші п’яти, наскільки денні сорочки до них не доходять?

Нічні сорочки вдови Водмен (як вимагала, вважаю, мода часів короля Вільгельма і королеви Анни) були, в усякому разі, скроєні саме так; і якщо ця мода змінилася (бо в Італії вони майже зовсім вийшли із вжитку), – тим гірше для публіки; вони були завдовжки два з половиною фламандські ели; таким чином, якщо рахувати середній зріст жінки два ели, у вдови залишилося пів’ела, з яким вона могла робити що завгодно.

Тим часом маленькі поблажки, які вона дозволяла собі одну за одною в холодні ночі свого семирічного вдівства, що дихали груднем, непомітно привели до встановлення такого порядку, що перетворився за останні два роки на один зі спальних її обрядів, – що як тільки місіс Водмен лягала в постіль і простягала ноги до самого краю, про що вона завжди давала знати Бригітті, – Бригітта з усією належною пристойністю, відкинувши спочатку ковдру в ногах постелі, брала пів’ела полотна, про яке йдеться, і обережно відводила його обома руками вниз, на всю довжину, після чого збирала цей шматок в п’ять або шість рівних складок, витягала з рукава велику шпильку і, повернувши її до себе гострим кінцем, міцно сколювала всю складку разом трохи вище рубця; зробивши це, вона акуратно підтикала ковдру в ногах своєї пані й бажала їй доброї ночі.

Операція ця здійснювалася постійно і без всяких відступів, окрім такого: коли в непогідні, бурхливі ночі Бригітта розкривала в ногах постіль і т. д., аби приступити до своєї роботи, – вона зважала тільки на термометр своїх почуттів, і тому виконувала її стоячи – опустившись на коліна – або сидячи навпочіпки, відповідно до різних мір віри, надії та любові, якими вона бувала пройнята того вечора до своєї пані. У усіх інших стосунках етикет дотримувався свято й міг посперечатися з найпунктуальнішим етикетом найманірнішої опочивальні у християнському світі.

Першого вечора, як тільки капрал провів дядька Тобі нагору, що сталося близько десятої, – місіс Водмен кинулася в крісло, закинула ліву ногу на праву, утворивши у такий спосіб опору для свого ліктя, сперлася щокою на долоню, нахилилася вперед і роздумувала до півночі, піддавши питання двосторонньому обговоренню.

Наступного вечора вона підійшла до свого бюро і, наказавши Бригітті принести й поставити на стіл дві непочаті свічки, вийняла свій шлюбний договір і благоговійно його перечитала; на третього ж вечора (останнього вечора перебування дядька в її домі), коли Бригітта відтягнула нижній кінець її нічної сорочки й зібралася було увіткнути велику шпильку…

– Стусаном обох п’ят відразу (найприроднішим, одначе, який можна було зробити в її положенні – бо, якщо прийняти * * * * * за полуденне сонце, стусан її був північно-східним) вона вибила шпильку з пальців Бригітти – і етикет, що висів на ній, упав – упав і розбився вщент.

З усього цього ясно було, що вдова Водмен закохалася в дядька Тобі.

Розділ X

Голова дядька Тобі зайнята була у той час іншими речами, так що тільки після руйнування Дюнкерка, коли всі інші європейські справи було улагоджено, в нього знайшлося дозвілля повернути і цей борг ввічливості.

Стале таким чином перемир’я (якщо говорити з точки зору дядька Тобі – бо, на думку місіс Водмен, це був марно втрачений час) – тривало близько одинадцяти років. Але оскільки в усіх таких справах справжній бій розгоряється тільки після другого удару, хоч який би проміжок часу відділяв його від

1 ... 136 137 138 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трістрам Шенді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трістрам Шенді"