Читати книгу - "Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет"

Росія, очевидно, не відмовиться від анексованого Криму найближчим часом, тож ситуація на півострові залишатиметься замороженим конфліктом у Європі. Хоча Захід запровадив санкції проти Росії за загарбання півострова, кримське питання лишилося поза переговорами стосовно перших і других Мінських угод. Ще важливіше те, що ЄС і США буде складно скасувати санкції, водночас не заохотивши Росію до нових вторгнень і анексій іноземних територій.

Росія довго шукатиме «українського Кадирова» з огляду на два чинники. Передусім, проросійський табір значно порідів, і дуже непросто знайти українського лідера, який свідомо прийняв би роль сатрапа Путіна. Другий чинник полягає в тому, що політика Путіна змусила українців відмовитися від Росії та євразійської інтеграції. Донбаський конфлікт годі вирішити, доки теперішній кремлівський господар залишається «довічним президентом»[1021], відповідальним за становище в Росії, оскільки, за словами вбитого лідера російської опозиції Боріса Нємцова, війна на Донбасі — це «війна Володимира Путіна»[1022]. Позаяк російських умов щодо врегулювання конфлікту досягти неможливо, неврегульоване протистояння на Донбасі може тривати невизначено довго, що ми й проаналізуємо в наступному розділі.

Що зробила Росія? Росія загарбала Крим.

Росія фінансує війська, які у нас тут воюють.

Росія надсилає сюди озброєння. Росія робить усе.

А хто винен у всьому цьому? Америка!

Звісно, Кремль упевнений, що всі його невдачі — це наслідок західних (американських) змов та інтриг з метою позбавити Росію її самопроголошеного права на панування над Україною.

«Російська весна» 2014 року була сумішшю сталінізму, російського православного фундаменталізму та фашизму, які Марлен Ларуель назвала червоним, білим і коричневим компонентами триколірного проекту «Новоросія»[1025]. Голова департаменту громадських зв’язків Федерації єврейських громад Росії Борух Горін говорив: «Не секрет, що на боці сепаратистів воюють також справжні російські нацисти»[1026]. Початок 2014 року на сході України був «весняною порою для російських ультранаціоналістів і неонацистів»[1027].

Агресивна політика Кремля щодо України в першій половині 2014 року включала три компоненти. Першим було відкрите вторгнення до Криму та його анексія, другим — «прихована» гібридна війна на Донеччині й Луганщині, а третім — ще більш прихована підготовка до проведення терористичної кампанії в областях із переважно російськомовним населенням поза межами Донбасу. Перший компонент був успішним і натрапив на незначний опір українських силових структур у Криму. Другий увінчався лише обмеженим успіхом при захопленні частини Донбасу, на якій окупанти проголосили створення кишенькових «республік». Останній компонент, як і проект «Новоросія», створення якої він передбачав, обернувся ганебним провалом.

У 2014 році в рамках цих компонентів тактика російської гібридної війни проти України пережила еволюцію, пройшовши чотири стадії:

1. Січень-березень 2014 року: Антимайдан і місцевий заколот. На цьому етапі значну роль у подіях відігравали місцеві іредентисти (прихильники об’єднання з Росією), зокрема ті, хто раніше, починаючи з 2006 року, пройшов підготовку в російських військових таборах. Члени українофобських організацій «Російський блок» (із Криму) та «Донецька республіка» регулярно відвідували табори, організовані дуґінським Міжнародним євразійським рухом, де опановували технології насильницького протесту з використанням зброї, «коктейлів Молотова» та вуличних бійок. За президентства Януковича російських націоналістів із Донбасу тренувала й фінансувала розвідка РФ. У ці роки (2010–2014) місцеві проросійські та панславістські угруповання мали високопоставлених патронів, які потурали їхній антиукраїнській та сепаратистській діяльності. Антон Шеховцов, фахівець із націоналістичних рухів в Україні та Європі, пише, що російські націоналісти «здійснювали підрив українського суверенітету та територіальної цілісності з 2005 року», а Міжнародний євразійський рух «був зосереджений на створенні сприятливого ґрунту для підготовчої фази війни»[1028]. У 2014 році в Криму не приховували альянсу між російським спецназом та організованими злочинними угрупованнями «Башмаки» і «Сейлем» (лідером