Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Мей схопила Гіон за руку й потягнула в джунглі. Пірати, котрі розбіглися від неочікуваного пострілу, застигли в ступорі, лиш за мить второпавши, що слід їх наздоганяти.
Капітан легко скинув із себе Фесту і загорланив:
― За ними, вилупки! Не дайте їм покинути острів!
Всі рвонули слідом за дівчатами.
― Що ти робиш? Зупинися! ― загорланила Гіон, котру вперед тягла Мей. ― Ми не можемо залишити Фесту!
― Ми мусимо бігти!
― Чорта з два я бігтиму з тобою! ― закричала Гіон, тягнучи її назад.
Мей виглянула за її спину. Пірати були зовсім близько.
― Послухай, ― стиснула її руку Мей. ― Ми мусимо вибратися з острова й привести допомогу! Це наш єдиний спосіб!
― Це Феста сказала тобі? ― обвела її недовірливим поглядом норвежка. ― Ви тайком домовились про це і не сказали мені?
― Чорт, ― вилаялась Мей. ― Вона сказала забрати тебе! Ти ні за що не погодилась б на цей план! Невже ти думаєш, що я не бачила, як ти захищаєш її?!
Гіон застигла в ступорі. Оце так…
Та вмить Мей пом’якшала:
― Гіон, ― поглянула вона на неї з максимальною щирістю. ― Якщо ти й справді хочеш врятувати Фесту, нам слід бігти. Вона дала нам шанс вибратися з острова, аби ми привели допомогу.
Гіон важко дихала. Очі її бігали туди-сюди…
― Але ж поки ми утікатимемо, він її уб’є!
― Не уб’є, ― впевнено сказала Мей. ― Вона єдина знає місцезнаходження медальйона.
Секунду повагавшись, Гіон сама потягнула Мей звідси, перш ніж пірати узагалі побачили, в яку сторону вони метнулись.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест», після закриття браузера.
