Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Українська література 17 століття 📚 - Українською

Читати книгу - "Українська література 17 століття"

336
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українська література 17 століття" автора Автор невідомий. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 137 138 139 ... 202
Перейти на сторінку:
пріат за руку его. А мати Александрова, Екама-царица, пріат царицу Елену за руку и введоста их.

Сльїшав же Менелае-цар о Елені, возвратиея скоро от войньї.

Увідів же и брат его Агамен-цар и собрав ся воа и прийде к Менелаю.

И печальна бьіста царя зело, какова срамота учинися над ними.

И собраша сильну войску и прииде к ним на помощ и Якш, Саломоников сьін 20, со 30-ю каторог. И по том прииде Поламид, Придеков сьш 2|, со 30-ю кораблей.

И по сем нікий человік Урекшиш именем, Лавтешев

по и

сьін , сотвориися бісен, да ся не причастит троиской крови. Начат пісок орати, а соль сіати. Царя же повеліста повре-щи малаго сьіна его пред оралом.

— И аще же будет,— рекоша,— бісен, то преорет его.

И егда повергоша, остави вольї не орати.

И приведоша его ко царем.

И рече Урекшиш:

— Изволив бьіх за три літа тецати з бісньїм псом, нежели причаститися тройской крови, иже хощет бьіти Еленьї ради царици.

Бяху же иніи мнози прийдоша ко царем (ото остров, и от суша, и от воскрай) сущих моря, от Афин и тоземци и от Феталіа, и от Архиа, и от всеа Еллади 23, и от иньїх мно-гьіх. Бяху же Менесефес от Афин 24, Нестор от Пиладьі 25, от [Ифакї Ди]севес , от Саламина Ея 27, Идоменевес от Крьіта 28, Таипелем от Рода 29. Вси род имуще от благородних и от царских кровей, мужи храбрьі.

Евфианин же Ахиллей 30сіаша паче всіх чловєк. Ратнем побідник, ратник силен и кріпкорук, его же і ироя нарицаху. Сего поставиша царіе рати начальника.

Бі же рать многочисленнаа, и L170 кораблей исходят убо отечества.

Порлан же бьівает Ахиллей и от храбрьіх друзій и на острови нападоша и поплениша сушу. И тщахуся напасти на Трой, яко многим богатством кипящ бяше, и хотяше отмстити обиду, и Еленьї ради.

Видівше же троане толику рать, собравше пособники себі кари и ликаонн, миси и меоньї и фруги 31. И придружив-ше весь асийскнй язик и род, противу изведоша множество безчисленное, в Трон же вяще 50 тьісящ мужей. [И] много время проводиша, брань творяще. Исперва добрі ополче-вахуся на брань, да якоже искусища Ахиллеово стремленіе и храбрость, сідяху, при стінах заключившеся.

По том же нікаа жена волхвующи, именем Велеша 32, ея же пророчицу нарицаху, иже обладаше шествіем морски-ми волнами. У нея же убиша кошуту боляре Агамена-царя. И сего ради, разгнівася, волненіе пусти на море, да погубит вся корабля греческьіа.

И озлобистася царя и воспросиша Колкоша-попа 33.

Он же повіда им, яко кошутьі ради хощет вас потопити пророчица, и глаголет, яко аще не даст Агамен-цар мні діцери своея Цвітани 34, не имам их отпустити.

Цар же Агамен оскорбися зіло и, не хотя, даде дщер свою І Івітану.

И устави бурю.

И прийдоша под Трой.

И изьійде противу им Ектор-цар 35, Пріамов сьін, стріляа [стрілою] со огнем, и єдинім пущеніем погружаше три корабля греческьія.

И Якш Соломоничев защити своим защитом 17 кораблей от живаго огня Екторова 39зв.

И пойде Менелае-цар на віре, начат Пріаму глаголати, да отдаст царицу Елену.

Александр же не хотяше, но восхоті застрілити Мене-лаа, аще бьі его Пріам-цар не защитил.

И по том Ектор-цар творяше брань и поражаше множество греческьіх вой на всяк день. И боащеся гласа Ахиллеова. И пойде Ахиллей под своим знаменіем противу Ектору-царю и снийдостася и ястася за руку и не восхотістася бьітися в той день.

И бяху поимали гречестіи витязи Рьіжеуша-попа дщер Рижеуду. И виді ю Агамен-цар, брат Менелаев, яко добра зіло, и взят ю себі в жену.

А Рьіжеуш-поп син бі Тебуша 40-бога 37. И, увидів, Те-буш 41 разгнівался зіло и пусти своим волшвеніем велик недуг в греческое войско. И мнози умираху, дондеже обра-тиша дщер Рнжеуша-попа.

По том же троани дерзостнн сотвори Паламидова смерть, притупи Ахиллеово стремленіе, любя бо Ахиллей Паламида зіло. Дисифес Нискотянин 38 храняше [нена] висть на Паламида, и оболга его ко царем, яко трояном хощет добра. И побиша Поламида каменіем.

И, о горе, каковая творити зависти!

Он же ничесоже рекл, точію глагол сей:

— О убогая истинно, по тебе плачу, ти бо первіе мене погибе!

И тако умре.

Ахиллей же, тяжці проплакав о нем и сего ради раз-гнівася, не хотяше изнйти на брань.

И от сего бьість дерзость Ектору и того пособииком. И со-ставляют на еллиньї брань кріпкоратную. И падают, якоже класьі, греческьіа, сьіріч еллинскьіа телеса, и езера кровем пролиашася.

И моляху Ахиллеа пойти на брань. И не преклонися, дондеже убіен бьість Патрикліе 39, его же зіло любяше Ахиллей. Его же уби Ектор. И сіє того понуди потещи на трояньї.

Изьійде бо Ахиллей на брань, огнем дьіхаа, и разбивает полки и побивает первоборца.

И паки призьівает Пріам на помощ амазони 40.

И паки брань кріпка и умирают мнози, и от всіх убо пуст бьість Пріам. И умоли тафантіан и индійскаго царя 41, и по-сьілает множество безчисленное воинства.

Индіане же вси чернообразни. Их же видівше гречестіи еллиньї в странньїх зрацех, и убояшася от зрака сих и оружіа и от звірей устрашишася, их же и[н]діа кормит. Нощію бі-жати помьішляху и оставити Трой, но обаче ополчишася чернообразньїм. И очервишась индійскими кровми нивия и Скомандровьі струа, и обагряхуся кровми.

В сих же наста еллином торжество. Паче же и варваром, и всім покой от ратей и от трудов. И убо еллиньї, иже єсть и греки и тройское множество, смішахуся воєдино, и никому же ничего же никто же сміаше празника ради.

По том же виді сон в нощи царица Европіа 42, жена Ектора *-царя, сьша Пріамова. И возбну от сна и прийде в ложницу свекра своего Пріама-царя и нача со слезами глаго-лати ему, да не пущает сьша своего Ектора воутрій на брань ко Ахиллею, яко убиен, рече, будет. И сказа ему сон:

— Видіх, яко изьійде ис Троа мечка, а из греческаго войска вепр и начастась бити. И посіче вепр мечку и вовлече ю во кгреческіа полки, и к тому не видіх его. И аще пустиши Ектора, не чай видіти.

И утішив ю Пріам и проводив ю в ложницу.

И егда бьість заутра, уготовися Ектор-цар

1 ... 137 138 139 ... 202
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українська література 17 століття», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українська література 17 століття"