Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чумацький шлях 📚 - Українською

Читати книгу - "Чумацький шлях"

444
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чумацький шлях" автора Володимир Кирилович Малик. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 137 138 139 ... 157
Перейти на сторінку:
якому тепер можна було дати заледве вісімнадцять чи дев’ятнадцять років, реготав дужче за інших і своїми ясно-карими очима зиркав через стіл на зніяковілу дівчину. Пересміявшись, відповів:

– Старого діда я Настуні прощаю, а от вергуни справді такі смачні, що я згоден їх їсти все життя кожного дня!

Настуня зарум’янилась, мов півонія, і вдячно глянула на парубка. Катря лукаво усміхалася, мати обняла меншу дочку за плечі й поцілувала в голову, а Івась хитро примружив очі і підморгнув Керімові:

– Е-е, братику, я й не підозрював, що ти такий спритний! Бачу – тут гарбузами і не пахне, зате явно запахло весільними шишками та весільним короваєм! – І повернувся до дівчини. – Чи як, Настуню?

Настуня зовсім розгубилася, зніяковіла і крадькома глянула на Керіма, мов просила захисту. Керім упіймав той благальний погляд і рішуче припинив Івасеві жарти.

– Не пащекуй! Моє весілля буде не раніше твого! А до того часу немало води стече!

Обід затягнувся до самого смерку. Івась розповів про свої мандри по білому світу, про війну, про американського побратима-адмірала, показав його кортик, прочитав напис на ньому: Івакові – Джонс.

– А зараз не віриться, що все те не привиділося мені, не наснилося. Коли б не цей кортик та не Георгій на грудях, то, їй-богу, не повірив би, що все те було насправді і що ми з Керімом уціліли у тому вогні, у тому смертовбивстві, що поглинуло немало наших товаришів… І знаєте, після всього, що я пережив, я вже не міг би наймитувати у Хуржика. І не тільки у Хуржика – ні в кого! Я хочу бути вільною, незалежною ні від кого людиною. І їхав сюди з одною думкою: забрати Катрю і гайнути на вільні землі! Побоювався одного: чи погодиться Катря? Тепер знаю: після всього, що вона тут пережила, згодна зі мною їхати!

Мати й Настуня, почувши це, остовпіли й оніміли.

– Катрусю! Як? Ти їдеш? – спромоглася нарешті мати. – А нас залишаєш?

Катря обняла їх.

– І ви з нами… Все продамо тут, а на нових землях почнемо нове життя!

– Ой, Боже! Що ви надумали! – схлипнула мати. – Куди? Там же чужий край!

Параска теж посмутніла. В її очах забриніли сльози.

– А куди ж тоді мені, одній-однісінькій у світі? У найми мене, стару, вже ніхто не візьме… Навіть поховати нікому буде… Одні у мене близькі люди – Івась та Катря, та й тих не буде біля мене!

– Ну, ми тебе, Параско, не залишимо одну – заберемо з собою, – втішив стару Івась. – Якщо ти не проти, звичайно…

Параска зраділа.

– Та з вами хоч на край світу! А тут без вас як житиму?

Катрина мати похитала головою.

– І вам не страшно, Параско?

– Ні, не страшно. Поки буде сила, помагатиму. А зляжу – будуть близькі люди біля мене: хліба, води подадуть, в землю покладуть, коли помру… А тут?

– А мені страшно, – зітхнула мати. – Далекий край, чужі люди…

– Край не такий далекий, а люди й наші там будуть, – сказав на те Івась. – Не одні ми їдемо туди. Безкровний із Засулля теж ладнає мажі на весну. Казав – і ще будуть охочі поміняти засульські піски на жирний таврійський чорнозем. Так що їхатиме ціла валка…

Весь вечір вони пробалакали отак про те, що було, і про те, що буде, що жде їх через півроку, про те, як спродати Хуржикову живність та землю і що купити в дорогу для майбутнього господарства. Івась підбадьорював усіх, щоб не лякалися даремно, розповідав, яка там, на півдні, земля розкішна, які рибні ріки, які випаси для худоби. Керім підтакував, а сам не зводив очей з Настуні, голублячи її ласкавим поглядом, і те п’ятнадцятилітнє дівча крадькома теж зиркало на нього і червоніло, коли погляди їхні зустрічалися.

А коли проспівали перші півні і хлопці вклалися в хатині спати, Керім сказав Івасеві:

– Хочеш ти чи ні, а бути нам родичами!

– Як то? – здивувався Івась.

– Ти одружишся з Катрею, а я з її сестрою!

– Настунею?

– Так.

– Та мала ж іще! Та й чи згодна буде? У нас не так, як у вас!

– У вас мала, молода, а у нас саме якраз! Та й не поспішатиму я – нехай підросте півроку чи рік… А щодо згоди, то я вже постараюсь сподобатися…

Івась пацнув його долонею по спині.

– Ну,

1 ... 137 138 139 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чумацький шлях», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чумацький шлях"