Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 034
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 137 138 139 ... 334
Перейти на сторінку:
Новосибірську. У зв’язку з арештом о. Яворського о. Ревтя в 1958 р. викликали на допити з Челябінської обл. до Львова, де він був заарешований і засуджений разом з о. Яворським до семи років таборів і трьох років позбавлення громадянських прав із забороною мешкання в західних областях УРСР після відбуття основної міри покарання терміном на п’ять років. Покарання відбував разом з митрополитом Сліпим у таборі для віруючих (Дубровлаг, Мордовська АРСР), де підпільно душпастирював та готував кандидатів до священства. Звільнений у квітні 1965 p., повернувся в Україну, у м. Самбір, але, не діставши там прописки, мусив виїхати до родини свого брата Василя Ревтя в м. Маневичі Волинської обл., де працював на цукровому комбінаті. Водночас нелегально душпастирював у Самборі та довколишніх селах Самбірського і Старосамбірського районів (Букова, Бісковичі, Долобів, Сприня та ін.), передавав до Риму звіти про підпільну УГКЦ через українських священиків у Польщі (В. Гриника, С. Дзюбину та М. Денька). У 1970 р. привіз з Челябінської обл. родичів і жив з ними у с. Бісковичі Самбірського p-ну Львівської обл., де й помер 2 липня 1988 р. (біографічну інформацію про Миколу Ревтя люб’язно надав о. Богдан Прах). ">[671], як свідок, молодий священик з Поздяча, коло Перемишля. Цинічно поводився ігумен о. Борса, якого були арештували, а коли він сказав, що апостазував, то його випустили і він обвинював мене з вільної стопи[672]. Той самий, що в Кузьмінці-Маклакові, в домі інвалідів, впав мені до ніг, а тепер на суді оповідав про мою антисовєтську діяльність, про мою історію, про послання і про моє вороже відношення до радянської влади. Я не відповідав йому, тільки дивився в очі, в яких не було видно ані дрібки совісти, ні стиду. Дійсно “corruptio optimi pessima”[673]. Справді, яка велика протилежність між о. Ревтем і тим нещасним василіянським ігуменом.

У своїй промові перед судом я боронив не так себе, як нашу Церкву. А отець Блавацький потім казав мені, що, слухаючи промови, був дуже зворушений. Тому що ті всі мої арґументи не вистарчали, слідчі і судді відгребали двадцять кілька томів моїх протоколів і обвинювали мене знову за співпрацю з німцями. На то я відповів їм, що “за то вже мене судили, і я з німцями не співпрацював, але Молотов, який пактував з німцями і не є суджений”. Молодий прокурор Осипенко, якого призначили на це становище, навіть не знав про пакт фон Ріббентропа-Молотова (зглядно Гітлєра-Сталіна) з серпня 1939 року. Тому підполковник Купцов і Київське КҐБ дивувалися, що призначили такого прокурора. Але треба було його підвищити і дали йому нагоду, а на мені всі вони дороблялися. Очевидно, і моя промова-оборона нічого не помогла, бо то було згори призначене.

Виступав ще на суді і той огидний інженер з Харкова та й мене обвинював. Справді, аж обридження будилося дивитися на той дійсний “суд нечестивих”. Мені дали сім літ, а отцю Блавацькому чотири. Суд відбувався при замкнених дверях і при озброєних до зубів конвоях. Мені не позволили навіть встати з лавки. Оборонець був безхарактерний, інвалід без руки, але, мимо цього, треба було йому заплатити 500 рублів за півгодини його так званої “оборони”. Чиста пародія.

Другий період ув’язнення

У Києві я просидів в тюрмі майже рік. Після того мене відправили на Камчатку. Щоб доїхати там, етап тривав приблизно три місяці. І коли я приїхав, то вже була зима.

Коли переїжджав через Сибір американський віце-президент Річард Ніксон зі своїм почотом, то мене тримали приблизно місяць у Новосибірську, бо не відсилали до ляґрів жодного заквагона, щоби американці не бачили і мали добре вражіння. На тих пересилках в часі етапу я нераз голодував і прямо гинув. У ляґрі під Камчаткою були і деякі наші селяни, котрі часом мені помагали, траплявся також добрий лікар, зглядно лікарка. Там стрінув я також і доктора Кархута, що попав другий раз в ляґер. Був там також ще один наш лікар, чи не Лотоцький, дуже порядна людина. Він мав родину у Львові.

У ляґрі сидів, між іншим, один грузин, секретар партії в районі і кандидат на міністра. Його дуже переслідували і так само, як мене, викидали з горячкою з больниці, а все те робив мабуть Аранов, огидний і підлий жид-адвокат, що шпіонував всіх і вся і продавав, щоби лише самому примилитися, і доносив все до “опера”. Цей грузин інформував мене про відносини до реліґії, про різні рішення, облегшуючі церковне становище. Його судили за те, що він збирав імена розстріляних грузинів.

У стаціонарі я лежав з одним хлопцем, хворим на легені. Він був дуже спокійний, і я йому час до часу помагав, дещо давав, що мав. Вкінці я спитав його, за що він сидить, бо не виглядав ні на злодія, ні на бандита. А він відповів мені: за то,

1 ... 137 138 139 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"