Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 034
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 136 137 138 ... 334
Перейти на сторінку:

Тому, що Київське КҐБ вважало, що Красноярське КҐБ не визнається в українських справах, ґенеральний прокурор дав наказ перевести мене до Києва, після кількамісячного слідства в Красноярську. На чолі розвідки стояв полковник Антонов, а Красноярську область очолював якийсь ґенерал, до якого я звертався після амністії, щоби мені видали пашпорт. На то він відповів мені: “Ви не підпадаєте під жадні параграфи”.

У Красноярську показав мені Батраков фотокопію письма Папи Пія XII до мене, яку переслав мені з Варшави професор Константин Чехович. Вони перелапали її і приложили до актів обвинения, але не дали мені прочитати. Сидів там в тюрмі один адвокат з Кавнаса, соціяліст, товариш Гомулки[666]. Він думав, що його відправлять до Польщі, але завернули назад до ляґра.

Сидів там також і один інженер-електрик, латиш, який, відсидівши в Норильську кару, став начальником електричного заведення, мав великий вплив на молодь і розповідав про жахливу деморалізацію між нею. Він мав там свій дім, приїхала жена. Нечайно його арештували, вставлялося ціле місто за ним, але КҐБ посадило його на літак і відправило до Красноярська. Показалося, що він був десь там ад’ютантом німецького ґенерала. Його засудили, і він в ляґрі став шпіоном, а здавалося, що був характерна людина. Так ломить людей і ляґер, і тюрма.

У часі етапу до Києва я дуже голодував і мерз, бо вже впав перший сніг. По пересилках (Новосибірськ, Москва, Харків та інші), то давалося страшно взнаки. Всюди було повно в’язнів, ночі були зимні, і я думав, що згину. Прохав я о якийсь коц, яких конвой мав там цілу стирту, але мені не хотіли дати. Одначе находилися на пересилках одиниці, які рятували життя. Я їхав відділений, а на Україні вже стояло двох конвоїв коло сепаратки, щоби ніхто до мене не приходив. І так було кожний раз, коли я приїжджав або від’їжджав з України.

Слідство вів зо шість місяців майор Тарасенко[667], який за моє слідство дістав підвищення на підполковника. Під час слідства приходив і прокурор Янковський, але там кожний з них боїться, щоби сам що не дістав. З усіх тих протоколів тільки один, при якім був карикатурист підполковник і заступник начальника Київського КҐБ. На основі того протоколу начальник КҐБ всієї України сказав: “Вам не треба адвоката, ви можете самі боронитися”, — але, мимо того, назначили мені адвоката.

Протоколи Тарасенка були підсувані якимись імпутаціями і за “Історію”, і за послання. Приходили тоді начальники намовляти, щоби я виступив проти Папи Івана XXIII, бо з Пієм XII я був зв’язаний, а тепер, по його смерти, можу сміло виступити проти Папи. На це я відповів, що так само знаю Папу Івана XXIII з Венеції.

Процедура слідства є звичайно така, що залучують до обвинення попередні акти суду, а відтак усю тайну шпіонажу від останнього суду аж знову до нового суду. При тому переслухують всяку дрань і сволоч, надають тому актові бомбастичної форми, а він від початку до кінця повний ложі. Зрештою, кого переслухують, КҐБ пише протокол, він мусить підписати протокол і ще боїться, щоби і його не потягнули до відповідальности. Вони дуже хотіли знати, що мені в Москві обіцяли, і підходили до мене різними способами, але я не казав, бо зобов’язався до тайни. Зрештою, воно страшенно понизило і підчинило собі нез’єдинену Православну Церкву, в якій гідності роздає КҐБ.

У тюрмі сидів зі мною станиславівський священик Чугайда[668] і ще якісь інші. Чугайда апостазував, і всі відступники були потім підісланими шпіонами. Один, здається, селянин виглядав чесний чоловік, а всі прочі безхарактерні і безсовісні. Увесь час мене дуже строго контролювали обисками і електричними провірками. “Обвинительное заключение”[669] робив потайки той самий Тарасенко. Судити не хотів мене обласний, тільки мене передали верховному судові, який був вже згори заплянований. Мені мали присудити сім літ.

Предсідником суду був С.[670], чистий цинік. Зі мною судили і отця Блавацького. Моєму оборонцеві, що називався Шевченко, я сказав, щоби він мені не робив таких прислуг, як інший оборонець, який прохав для свого підсудного 10 літ кари, натомість прокуратор прохав тільки 7 літ, а суд дав 5 літ. В дійсності, то не були жодні оборонці, та й їх можна було посадити на одній лаві разом з прокуратором.

Дуже гарно справився отець Микола Ревть

1 ... 136 137 138 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"