Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 034
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 135 136 137 ... 334
Перейти на сторінку:
здобув докторат з богослов’я (1908). Працював катехитом у Сяніку (1918–1921) та душпастирював у селах Углівки (1912–1914) й Потелич (1921–1927). У 1922–1939 pp. брав участь в адміністративній діяльності Перемиської консисторії, викладав єврейську мову в Перемиській семінарії. 27 червня 1946 р. депортований з Польщі до СРСР разом з єпископами Йосафатом Коциловським та Григорієм Лакотою, а вже 3 серпня заарештований у Львові. 21 лютого 1947 засуджений військовим трибуналом МВС до чотирьох років колонії та трьох років позбавлення громадянських прав. Звільнений з ув’язнення в 1950 р. і відправлений на спецпоселення в м. Красноярськ, де й помер 5 жовтня 1952 р. Йосиф Сліпий дещо неточно вказує дату смерти о. Решетила. ">[662], якого вивезли в 1946 році з Перемишля разом з єпископом Лакотою і іншими членами капітули.

Отець Прийма прислав мені молитвослов покійного, який забрали мені при “обиску”. Отець Прийма говорив, що якщо був би мав місце в себе, то був би врятував життя о. Решетилу. Коли о. Прийма освободився і вернувся на Левандівку, то хатину лишив сестрам, які пізніше продали її і вернулися на Україну. Отець Прийма приїхав був раз до мене, щоб мене відвідати, але у своїй наївності він приїхав зі шпіоном, з інженером з Відня. А мимо того з їхньою появою приїхало КҐБ з Маклакова, прийшли всі партійні, якби не знати що сталося. Побачивши це, я сказав йому вертатися.

Того інженера з Відня присилали опісля кілька разів самого до мене. Він хвалився, що оженений з княжною-грузинкою, а при тому розпитувався і довідувався про все. Одного разу я сказав йому, що тут приїхав один інвалід і засідається на моє життя. І справді, по тижневі того бандита забрали. Коли я вже був у Ватикані, то він прислав післанця, щоби я прийняв його, очевидно в шпіонських цілях.

Коли я приїздив до Єнисейська до бібліотеки і при тій нагоді заходив до православної церкви і до пароха, то він був дуже чемний, бо його переслідували також, але як зачали кликати на допити в моїй справі, то він перелякався так, що забрався з Єнисейська на село близько Красноярська. При тій церкві був диякон, що доносив і, звичайно, клеветав та й дуже підсувався до мене, але я з ним не говорив, бо мене попередив інший священик, який там був.

В Єнисейську є невеликий музей, природничий і історичний. Біля нього стояла велика статуя Сталіна, яку вночі розбили “вдребезґи”.

У Красноярську мене справили до гостиниці, недалеко КҐБ. Там в кімнаті були підслухові апарати, як показалося пізніше, і КҐБ післало якусь нашу дівчину, ніби з підпілля, яка продавала всіх і вся. А так само прислали ніби лікаря Коса з підпілля, розпусника і мерзавця посліднього сорту. Раз якось я вийшов на вулицю і напроти надійшло кілька циганок, одна з них, станувши насередині, стала кричати напроти мене: “У вас много казенних врагов”, — хоч я у світській одежі не міг звертати на себе уваги. Тоді мені пригадалося, як то одна циганка ворожила Митрополитові, десь там у Відні, на Шварцберґу, що його чекає нещастя. Дійсно, мене небаром знову арештували. У Красноярську деканом був білорус, а в благочинній бібліотеці я також дещо позичав.

Другий арешт і засуд

Навесну 1957 року[663], коли я правив Службу Божу, приїхало кілька авт, але я встиг закінчити і спожити Святі Тайни, заки мене арештували. Забрали все, що було, хоч я перед тим багато понищив, побоючись налету, бо КҐБ ставало щораз брутальніше. Прийшли з ломами і з лопатами та перевернули цілу підлогу. І той, що перше вдавав найбільш прихильного, тепер був найбільший звір. Зложили все на грузовик і забрали, найогидніше було те, що коли мене вели, то по дорозі торгувалися з якоюсь проституткою. Так виглядало їхнє урядування.

Була вже ніч (22 год.), коли мене привели до Єнисейська, а рано відвезли до Красноярська. Головним слідчим був Батраков, мерзавець, який вважав себе не знати чим і великим сибірським “деятелем”[664]. Розповідав, що його жена і одна дочка — учительки, дочка — вожата, а син вчиться на фортепіяні.

У родині Бича також зробили обиск і забрали один том “Історії”, якого я вже не встиг був спрятати. Мій арешт наступив за потвердженням ґенерального прокуратора в Москві, після того, як зловили в Красноярську о. Блавацького з одним моїм томом “Історії”. Вони (КҐБ) післали йому фальшиву телеграму від отця Ратича, щоби він приніс на стацію “Історію”. Він наївно повірив і приніс, і арештували нас обидвох та ще одного дуже порядного молодого техніка Каваціва, який збирав десь там на мене складки. Зробили обиск і знайшли в нього націоналістичні вірші.

Розпочалося слідство, постягали всяких бандитів, піяків, шпіонів, продажників, щоби доказати мою антисовєтчину. Мали вони кілька посланій переловлених і два чи три томи моєї “Історії”. Приїхав навіть спеціяльний слідчий з Києва. Вони дали мою історію експертам, які сказали, що вона атисовєтська і очевидно, це вистарчаюче для засуду. Я сказав, що я тих критиків не знаю, і подав Івана Крип’якевича, але він, як вони казали, перелякався і відмовився тим, що недужий. Рівно ж вони мали звертатися в Києві і до Рильського[665], а він відповів їм, що то непродуктивна робота і не наукова.

1 ... 135 136 137 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"