Читати книгу - "Коли світ говорить шепотом, Love"

Вечір був особливий — тиша в домі нагадувала про щось важливе, про щось, що має народитися. Вона сиділа за столом, перед нею лежав зошит у твердій обкладинці, білий, чистий. Такий же, як її думки перед стрибком у нове.

Він зайшов до кімнати тихо, як завжди, коли бачив її заглиблену в себе.

— Що пишеш? — спитав він, сідаючи поруч.

Вона усміхнулась.

— Книгу. Свою.

— Про що?

Вона подивилась на нього — у ці зморшки біля очей, у добрі очі, що бачили так багато, але завжди вірили в неї.

— Про любов, яка триває. Про людей, які передають світло далі. Про те, що ми — не тільки те, що пережили, а й те, що залишаємо після себе. Про тебе, тату. І про маму. І про мою доньку. І про всіх, кого я любила.

Він мовчав. Але в його очах було все — гордість, ніжність, спокій.

— Я думала, що колись напишу книгу, — додала вона. — Але не знала, коли буде «той» момент. А сьогодні я просто відчула — час настав.

Він узяв її руку й стиснув.

— Пиши. Бо твій голос — це продовження нашої історії. І, можливо, хтось колись, як ти сьогодні, знайде у твоїх словах свою першу мрію.

Вона відкрила зошит. Узяла ручку. І написала перше речення:

> «Це — історія про світло. Про те, як воно передається від серця до серця, не згасаючи…»

---