Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Ясно, — трохи сумно сказала я.

— Що ж, а якщо вони на нас нападуть. Що ми можемо зробити, як тоді реагуватиме закон?

— Якщо вони нападуть, ми можемо захищатися із застосуванням зброї. Тільки це ще потім довести потрібно, що це не ми перші напали.

Я кивнула в бік журналістів.

— Потрібно щоб постійно вилася зйомка, по всьому периметру. Це ми потім можемо хоч у суді використовувати.

— Ці гади розстріляли камери відеоспостереження, що були по периметру. А ця камера не зможе весь преримерт тримати. І коли почнеться стрілянина вони змиються.

— Тоді, поки чекаємо. І можемо стріляти не на ураження, а просто знерухомити.

— Ми так і робили. Та й вони так само стріляють. Може вам краще в готель?

— Ага, щоб мене тоді пристукнули. До речі, а ось і наш конвой. Це чиї?

— Не знаємо. Ця машина іноді приїжджає, дивиться і їде.

Зараз автівка зупинилася недалеко від нас і крізь тоноване скло не побачили нікого, але я почула знайомий голосок Напійця. Він лаявся з кимось, можливо по телефону. Потім машина поїхала.

— Це той тип, у якого ми викупили підприємство. Цікаво, чому він нас переслідував... Хоча б тепер точно знаю, звідки ноги ростуть. Гаразд поки чекаємо.