Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Уже за хвилину мене скинули з гойдалки просто на траву. Вовк, чорний, величезний, вовк. І мокрий! Будь він проклятий придурок! Він почав струшуватися і я вже промокла цілком від такої величезної кількості води! Весь цей час вовк нависав наді мною. Яскраво-червоні очі намагалися зазирнути мені в душу. червоні як пелюстки червоних, соковитих троянд. Бррррр заворожує видовище. Коли він встиг скупатися? Минуло ж усього лише хвилин 10 від сили. І чому не перетворюється назад?
Хоча стоп, ух ти чорт, він же голий буде. нуууу вже ні, спасибі увольте! Не хочу я споглядати таке видовище.
І як на зло нібито прочитавши мої думки вовк почав перетворюватися назад. І вже за хвилину я була під прекрасним накачаним тілом. Шкода, що це тіло належить Адаму.
- Ти чого робиш придурок! Злізь із мене! - кричала я.
- Чого ти так кричиш?
- А ти сам подивися! Ситуація не з найкращих. - Пояснювала я. Хоча не те, щоб мені не подобалося його тіло, але, чорт забирай, ми в саду, він повністю голий, я в одній нічній сорочці. Що... може бути... краще? Хоча це ще як подивитися. Хоча краще не дивитися, а то ще щось запідозрить. Краще б його тіло віддали кому не будь іншому.
Але мої думки обірвав його голос:
-Так, що я там не бачив. - встаючи з мене, вимовив він.
Потроху я теж почала вставати з трави. І швидко ж прикрила обличчя руками.
- Ти чого? - спокійно запитав Адам.
- Тебе нічого не бентежить?
- Що?
- Ти голий, придурок!
- Ух ти чорт, - вимовив він і прикрився. Хоча думаю, він зовсім навіть і не соромився.
- Не бреши, що ти не помітив.
- Я й не брешу. Ти моя пара, я відчуваю це і просто не можу соромитися. Тим паче ти сама знаєш, що почуття сорому ми рідко відчуваємо.
- Ах ну так, - відмахнулася я.
- Ти, звісно, мені вибач, але в тебе нічого немає? Халатик, наприклад?
- Ох звісно мій господар! Ось так от, вас чекаючи ношу спеціально на вулицю з собою халати! У будинку тільки.
- Ну, ходімо до хати.
- Ага, і якраз розкажеш якого дідька ти тут забув.
Він кивнув і ми пішли в будинок.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева», після закриття браузера.