Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сестри-вампірки 2 📚 - Українською

Читати книгу - "Сестри-вампірки 2"

275
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сестри-вампірки 2" автора Надя Фендріх. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 23
Перейти на сторінку:
цукерки з лікером! – пускала бісики Урсула. – Кухар, поет. Які в тебе ще таланти?

Дірк ван Комбаст проковтнув цукерку.

– Просто рука в мене легка. – Тут мисливець за вампірами, нахилившись через стіл, знизив голос:  – Та все моє життя присвячене одній єдиній меті… Чи можу я тобі довіряти?

Він узяв Урсулу за руку і закохано подивився в її янгольські очі.

– Певна річ, – сказала жінка.

Дірк захоплено глянув на неї: яка ж все-таки вродлива! Ніби янгол зійшов із небес і набув людської подоби. Безумовно, вона послана йому з якихось інших світів.

– То що ж це за мета? – перервав мрії Дірка янгол.

– Ох, так… Мета… Головна мета мого життя. Я тут однією справою займаюся. Розумію, у це складно повірити.

Раптом завила сирена, і під вікном вітальні заблимала синя лампочка. Мисливець за вампірами схопився зі стільця і понісся до вікна: в одній із кімнат сусідського будинку спалахнуло світло.

Медсестра Урсула спантеличено спостерігала за Дірком.

– Почекай-но хвильку! У мене тут датчик руху спрацював, – заметушився Дірк ван Комбаст і схопив підслухувальний пристрій.

***

Дака навіть не помітила, як опинилася на Ліндевег. Весь шлях додому вона тільки й думала, що про Мурдо. Він просто неймовірний! Надихнувся нею. Запросив із собою в турне і навіть написав для неї пісню! Ну або не для неї, але завдяки їй вже напевне!

Шумно ввалившись у їхню з Сільванією кімнату, Дака увімкнула світло і зняла курточку.

Сільванія вже давно спала.

– Там було просто супер! Мегавампірськи-круто! Zenzatzoi futzi!

Сільванія протерла очі.

– Де це «там»?

– На побаченні з Мурдо, авжеж.

Дака світилася від щастя.

Сільванія сіла на ліжко.

– Рада за тебе, тільки нашим із тобою друзям було трохи прикро, що ти сьогодні не прийшла.

Дака впала на ліжко.

– Переживуть…  – Тут вона сумно зітхнула:  – Мурдо таки-и-и-ий boibine!

Сільванія презирливо фиркнула.

– Мурдо-Мурдо… Дався тобі цей Мурдо! Він же щонайменше на тисячу вампірських років старший за тебе. Подумаєш, рок-зірка. Побавиться з тобою й покине. Або навіть гірше  – висмокче всю твою кров.

– Дурня повна! – обурилася Дака. – Мурдо не такий.

– А Ксантор  – саме такий. Від цього мерзенного типа чого завгодно можна чекати! І взагалі, ти хоч про щось інше можеш думати? У нас, до речі, похід на носі.

– Ледь не забула! Похід!

– Завтра! – сердито додала Сільванія.

Дака відчула легкий укол совісті: завтра її в Біндбурзі вже не буде, але зараз геть не доречно розповідати про це Сільванії.

А та розійшлася не на жарт.

– Ти взагалі ні про що не подбала. Усе на нас зіпхнула. Сестра називається!

Дака відвернулася до стіни. Їй хотілося думати тільки про Мурдо.

– На добраніч, – буркнула вона.

Проте Сільванія так розгнівалася, що схопила подушку і жбурнула чимдуж у Даку.

Але подушка, не долетівши до ліжка сестри, гепнулась на підлогу, і Сільванія роздратовано сіла на ліжку.

***

Вимкнувши підслухувальний пристрій, Дірк стрибком повернувся за стіл і ніжно взяв Урсулу за руку.

– Не бійся, мій янголе. Ти тут у повній безпеці, що б не відбувалося навколо. У мене все під контролем.

Урсула з подивом поглядала на нього.

– Я все поясню тобі! – пообіцяв їй мисливець на вампірів. – Вже незабаром ти все дізнаєшся. Але спочатку мені потрібно дістати декілька переконливих доказів.

***

– Що? Як це ти в похід не йдеш? – не розуміла Гелена. – Та ти ж цей похід і придумала.

Дака стояла біля шафи, дістаючи звідти своє найбільш кричуще вбрання і жбурляючи його на ліжко, де вже утворилася досить безладна купа одягу.

– Знаю…  – вимовила вона, задумливо розглядаючи шкіряні браслети і улюблений перстень з черепом. – Щось вирішивши про себе, вона рвучко повернулася до Гелени. – Прошу тебе, нічого не кажи Сільванії. Вона й так останнім часом не в гуморі. А як дізнається те, про що я тобі зараз розповім, – одразу ж наклепає на мене татові.

– Обіцяю, – кивнула Гелена, непомітно схрестивши пальці.

Глибоко вдихнувши, Дака випалила:

– Я буду супроводжувати Мурдо на гастролях.

– ЩО? – здивовано витріщилась на неї Гелена.

Дака гордо всміхнулася.

– У Мурдо намічається велике турне з «Криптон Крекс», і він запропонував мені супроводжувати гурт. А ще він написав для мене пісню.

Гелена схопила Даку за руки.

– Та це ж фантастика! Просто нереальна фантастика! Ото вже пощастило так пощастило!

Дака кивнула:

– Авжеж, пощастило!

– М’яко кажучи!

Гелена не тямила себе від захвату.

Але тут подругам все ж довелося вгамувати свої емоції і прикусити язички, бо в кімнату увійшла Сільванія.

– Що таке? – підозріло подивившись на Даку і Гелену, запитала вона.

– Нічого-нічого, – хором відповіли ті, змовницьки перезирнувшись.

– Тоді чому ви замовкли?

– Тому що ми вже все обговорили, – пробурмотіла Дака, дивлячись кудись убік.

Сільванія скривджено глянула на подруг. Грюкнувши дверима, вона вийшла з кімнати і почимчикувала на кухню. Ельвіра саме витягала чистий посуд із посудомийної машини й була рада доньці.

– Чому це мій кажанчик сам? Де Дака?

– У нашій кімнаті, – сухо відповіла Сільванія. – Про щось шепочеться з Геленою.

– Що це з тобою? – здивувалася Ельвіра. – Ти сумуєш, тому що ми з татом посварилися?

Сільванія мовчала.

– Не переймайся, що поробиш, усі батьки коли-небудь сваряться. Таке життя, – лагідно сказала Ельвіра, пестячи дочку по голівці.

– Та не переймаюся я через вас, – буркнула Сільванія.

– Ну то й добре! – зраділа Ельвіра і знову схилилася над посудомийною машиною. – Ви хіба не сьогодні ввечері збиралися йти в похід?

– Та так і є, ось лишень Дака…  – почала було Сільванія, але мама не дала їй договорити.

– Чудово! Тоді вам час закінчувати збори. Спакувати вам свинячих щічок у дорогу? Або візьміть хоча б по пачці кисло-солоних чипсів із кров’ю, ви ж їх так любите!

Сільванія подивилася на маму.

– А ви з татом знайомі з «Криптон Крекс»? Ну там, з музикантами, фронтменом?

Ельвіра повільно підвелась. Безтурботний вираз миттю зник з її обличчя.

– Чому ти про це запитуєш?

– Та так, – знизала плечима Сільванія.

Ельвіра зітхнула:

– Гаразд… Чесно кажучи, ні тато, ні я до пуття не знайомі з музикантами «Криптон Крекс», але ось їхній менеджер  – справжнє чудовисько, і триматися від нього потрібно якомога далі. Цього мене навчив власний досвід.

Ельвіра з ніжністю подивилася на дочку і міцно пригорнула її до себе.

– Знаєш, я така рада, що ми з татом можемо покластися на вас! Ти собі не уявляєш, як це чудово…

Сільванія насупила чоло.

– Ось ми заборонили вам із Дакою летіти на концерт «Криптон Крекс»  – і ви не переступили нашу волю, – продовжувала Ельвіра.

Сільванія ладна була провалитися крізь землю від сорому.

– Інші б на вашому місці втекли вночі і полетіли б на цей концерт потайки… Та ви б мене неабияк розчарували, якби так учинили.

Сільванія криво посміхнулася.

***

Гелена була у нестямі від захвату. Дакині новини не на жарт схвилювали її.

– Слухай, а ти можеш їх попросити, щоб вони мене теж узяли в турне? – запитала вона, благально заглядаючи в очі Даки. – Я ж на флейті грати вмію! Ну будь ласка, Дако!

– Хм…  – Дака і припустити не могла, що запрошення Мурдо справить на Гелену таке враження.

– Я теж буду вдягатися, як панк. Тільки візьміть мене з собою! – продовжувала вмовляти її Гелена.

– Але ж ти не вампір, – несміливо зауважила Дака.

– Ну то й що? – відбила Гелена. – Раптом виникне непорозуміння, ти цілком зможеш мене захистити. Та й Мурдо, мабуть, має охоронців?

– Аякже, має…

Дака задумалася. Гелена не була вампіром, але й звичайною людиною її назвати складно, адже звичайні люди бояться вампірів, а Гелена  – ні. Дака знизала плечима й усміхнулася подрузі.

– А що, як на мене, було б супер, якби ти вирушила в турне разом із нами. Вмовимо Мурдо взяти й тебе!

Гелена кинулася їй на шию. Здавалося, вона просто цієї ж миті збожеволіє від радості.

– Так-так, вмовимо його! А татові я скажу, що наш похід трохи затягнувся! – Ніколи ще Гелена не була така щаслива. – Я вирушаю в турне з «Криптон Крекс»! Дака і Гелена тусуватимуться в компанії найкрутіших вампірів у сві-і-і-і-іті!

Вона кинулася до дверей.

– Побіжу додому. Адже треба зібратися. Коли й де ви сьогодні зустрінетеся?

– На покинутому вокзалі відразу після заходу сонця. Та я прилечу туди раніше  – мало чого може статися, – відповіла Дака.

На щастя для подруг,

1 ... 13 14 15 ... 23
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сестри-вампірки 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сестри-вампірки 2"