Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

– Тоді просто вб'ємо її про всяк випадок? – Знову запропонував Колода.

– Лукасе, тобі б тільки поїсти! – дорікнула його Кіана. – Ми ж тільки недавно поїли.

Що пов'язує слова «вбивство» та «їжа»? Напевно, істота «упир». Отож, шанувальники одного відомого мені вампіра також вампіри? Втім, логічно.

– А я не смачна, – врешті-решт вклинилася в їхню розмову. – У мене гонорея, ВІЛ, СНІД, серцева недостатність, панкреатит, кір та… і… коронавірус! – спробувала згадати якомога більше хвороб. У цій ситуації, чим більше – тим краще.

– Що вона несе? – пошепки спитав Гультяй у Лукаса.

– А звідки мені знати? – в тон йому відповів Колода.

– Хворіюча я, кажу. І боронь темрява, вам через мою кров заразитися!

– Темрява? – зацікавлено запитала Змія. – Ти шанувальниця темних створінь?

– Кого? Які ще темні створіння?

– Хто ти така? – нарешті перестав спиратися на дерево Гультяй, ім'я якого так і не було озвучено.

– Хто я? Цікаве питання… – зацікавлено погладила своє підборіддя. – Попелюшка! Збігаю від мачухи на бал.

Думаю, зійде.

– Попелюшка? Чула я про одну таку дівчину і таке прізвисько…

Це виходить, що я на своїй брехні спалилася? А хоча чи мало Попелюшок на білому світі ходить? Може у нас ціла секта скалічених життям сироток.

– Астрель Колчин, так? Наречена принца Дітріха.

– Так-так, все правильно! – поспішила підтвердити оману Кіани.

– Але що ти тут забула? Аніан далеко від Тенебріса.

– То це… Я проїздом.

Не було схоже, що вампірша мені повірила, але це вже її проблеми.

– Якщо ви тут, то підкажіть, як дістатися до маєтку кирії Майс.

– Кирії Майс? – вклинився Колода. – Хіба там сьогодні не проходить чаювання?

– А ти звідки знаєш? – здивувалася знанням ... друга? Вони ж троє друзів?

– Кхм… Так, цікавився однією людиною.

– Ти?! – вигукнув Гультяй. – Людиною?

– До речі, саме там сьогодні має з'явитися наречена Хайдена, – поспішив змінити тему Лукас.

– То що, допоможете?

– Астрель, а давай ми з тобою сходимо на чаювання, а потім ти в нас погостиш, -= запропонувала Кіана.

Темрява мені в печінку! Звучить непогано: і від Хайден подалі, і дах над головою буде, і друзі з'являться, але є один мінус – якщо вони дізнаються, хто я така, мені кирдик.

Хто не ризикує, той не п'є, га? Просто у разі чого мені потрібно скористатися ефектом несподіванки до того, як вони щось зроблять. Я геній! Сподіваюся, що ще й спритний, але не будемо про сумне.

– Чудово! Тоді йдемо на чаювання, а потім у гості.

Якщо чесно, було в мене деяке припущення стосовно нашої з ними зустріч ще до моєї втечі і нагадувало воно якесь жахіття: темний ліс, босі ноги, мокре тіло, що біжить, волає і натовп ненормальних, які біжать навздогін й те саме тіло пізніше закопують під рослиною з Червоної книги.

Не люблю хорор. Бр-р-р! Мені його й так вистачає.

– Ти так зібралася на чаювання? – несподівано запитує Кіана. Вона дедалі менше нагадує змію. Сподіваюся, це добрий знак.

– Спочатку ні, але моя сукня, швидше за все, промокла наскрізь, – продемонструвала рюкзак, з якого капало, – та й зачіска зіпсувалася.

– Хм ... Ну нічого, це можна виправити, – кивнула своїм думкам вампірша і повернулася до чоловіків. – Робіне, Лукасе, пропоную нам з вами сьогодні стати хрещеними феями.

– Фе! – вигукнув Гультяй, який виявився Робіном.

– Гроші в тебе є, то до чого тобі ми?

– Лукасе, чому ти такий нудний? Кожна жінка хоч раз у житті хоче відчути себе чарівницею. Це мій шанс.

– Я якось вже пропонував тобі такий шанс, – підморгнув їй Робін.

– Давай без цього. Краще нам поквапитися, щоби не запізнитися.

Отак тріо вампірів і я опинилися в ательє кирії Сайрус, яке виявилося найближчим. Ага, найдорожче та найпрестижніше ательє Тенебрісу.

Як би банально це не було, але зараз я справді почувала себе справжньою Попелюшкою, яка обзавелася аж трьома хрещеними феями.

– Кіано, лапулечко, – ляснула в долоні за нашої появи власниця будинку мод.

– Киріє Сайрус, а я не одна. Дивіться, яку модель привела до вас! – у тон їй відповіла вампірша, висунувши мене вперед.

Жінка стала на місці, склала руки на грудях і подивилася, ніби застала свого чоловіка з коханкою на шлюбному ложі. Цього важкого погляду вона не зводила з мене, тим самим змушуючи напружитись.

– Одна з вас? – запитала дизайнерка найкращих нарядів.

– Звичайно, – негайно відповіла дівчина.

Коли її очі встигли змінити колір? Та й у Лукаса з Робіном вони не червоні.

– Важливий захід?

– Через дрібниці і не звернулася б.

– Ну що ти, тобі двері в моє ательє завжди відчинені, – махнула вона рукою. – Тоді приступаймо до роботи?

– Астрель, не бійся, йди з кирією Сайрус, – як мама маленькій доньці промовила мені вампірша.

Людей злити – справа не добра, а нелюдей – небезпечна, тож зрозуміло, що я послухалася і пішла за жінкою до кімнати з величезною кількістю різних нарядів.

Немолода дизайнерка підійшла до однієї з підвісних вішалок і відсунула її. І як тільки за нею змогла сховатися ціла потаємна гардеробна кімната?

– Киріє Іриніє, чорна чи червона?

– Чорна… Що? Ви знаєте моє ім'я?

Темрява мені в печінку! Ми навіть ніколи не зустрічалися, чи не так? І чому вона не розповіла про мій обман Кіані?

– А хто ж у Тенебрісі не знає про Прокляту Діву – дочку Крістель Файден? Хіба що… вампіри-затворники.

– Тоді чому Ви не розповіли їм про це?

– Навіть не знаю… – інтригуюче простягла кирія Сайрус, не відволікаючись від підбору вбрання. – Гадаю, вони й самі про це здогадуються. А Ви, моя люба, просто їм сподобалися, у зв'язку з чим вбивство нареченої Хайдена було трохи відкладено… Знайшла!

Уся така радісна жінка простягла мені… сукню. Ні, загалом пристойну, якби не шнурки на всю довжину з боків. Грайливі шнурки-бретелі мені сподобалися, але бічні – ні. Це ж без спідньої білизни таку сукню одягати треба.