Читати книгу - "Донька темряви, або Я Вам не дружина, Пане Синя Бородо, Камі Мир"

– А є щось ... зручніше і менш шокуюче для світських жінок.

– Ти збираєшся на бал?

– Чаювання.

– Хм… Гаразд.

Жінка знову залізла в потаємну гардеробну перебирати наявні варіанти, а я згадала свою першу поїздку до першого нареченого. Тоді ж теж був дощ.

Після того, як пітьма в результаті емоційного сплеску зжерла не тільки в’язнів і прислугу, яка доглядала цих злочинців, а й зазіхнулася на мого кузена – це стало вирішальним аргументом для мого заміжжя.

Дядько з тіткою почали боятися мене, особливо коли я злюсь, радію чи плачу. Вони перестали підпускати до мене Клайва через побоювання втратити сина. Мовляв, ми знову можемо посваритись і цього разу постраждає не лише кисть руки.

Не знаю, яким чином, але першим нареченим став синьоокий киріос Рев Калі. Вісімнадцятирічний блондин ангельської зовнішності. При першій зустрічі я подумала, що переді мною принц з казок. Цілком очікувано, що в мене з'явилася деяка симпатія, яка розтанула у чашці жалю як цукор в окропі. Один дотик – і з того часу він мене боїться.

Мені не вперше було бачити злякані людські очі, але після того настало усвідомлення, що не бачити мені жіночого щастя і в цьому житті: ні люблячого чоловіка, ні тупоту моїх дітей.

– Як щодо цих моделей? – привернула до себе увагу кирія Сайрус, показуючи наряди, що викликають, але вже скромніше, ніж минулі.

Сукня з виглядаючими грудьми, напівпрозорою тканиною на поясі і спідницею трохи вище за середину стегна або класична облягаюча з мереживом на плечах (груди теж слабо прикриті)?

– Є ще варіанти? – невпевнено ставлю питання.

– Хм… – замислилася жінка і знову пірнула в потайну кімнату.

Адже тоді саме Ізумі привела мене до тями і висмикнула з депресії.

«Навіщо тобі чоловік, якщо тобі не потрібен його захист? Кохання буває різним і для нього чоловіки теж не потрібні. Ніжність? Її також багато куди можна направити. Збирай нюні і нумо навчатися стримувати свою силу» – сказала вона тоді.

Не скажу, що перестала засмучуватись через це, адже в обох життях бути позбавленою цього якось не хотілося б, але взяла себе до рук. Слізьми горю не допоможеш. Є ж люди, які насолоджуються холостяцьким життям. Мені просто треба навчитися бути такою самою.

– Так, киріє, якщо і це не сподобатися, то спочатку все мірятимете, а потім вже обиратимете.

Жінка простягла бандажне плаття, що так само відкриває  груди, але вже менше, ніж попередні варіанти. Серцеподібний виріз знизу та трикутний зверху. Навіть ніяких ажурчиків та інших дрібниць. Руки прикриті, тканина не просвічує. Та й спідниця як необхідно – сонцеподібний верх і прибрана знизу. Для комфорту пересування спереду на ній невеликий розріз.

– Чудово! Приміряю це, – нарешті погодилася з вибором кирії та взяла сукню з її рук.

Сиділо воно як влите, але розпущене волосся якось не личило... А якщо спробувати недбалий хвіст з незібраними передніми пасмами? Це ідеально! Але не для чаювання, а хоча… я ж сама хотіла модну революцію? За свої слова слід відповідати.

– Знаєте, Іриніє, – звернулася кирія Сайрус, – а Вам личить цей образ. Немає сумніву, що ви наречена князя вампірів. Справжня повелителька темряви.

Вона настільки близька і далека від істини, що мурашки по шкірі. Це ж наскільки добре у неї розвинена інтуїція, темрява мені в печінку! Це ж треба так.

– Тоді нам необхідно поквапитися, щоб не запізнитися, – сказала у відповідь і попрямувала до виходу.

Лукаса не було, а Робін притискав Кіану до стіни… Гадаю, тут без коментарів.

Побачивши нас з кирією, вампірша верескнула, відштовхнула Гультяя і за частки секунди виявилася поряд.

– Тобі личить цей образ, – зробила комплімент почервоніла дівчина.

Не знала, що вампіри можуть червоніти, а втім, що я взагалі про вампірів знаю?

– А де Лукас? – змінила тему, щоб не бентежити красуню ще сильніше.

– Пішов уперед, – відповів Робін без жодних емоцій. – До речі, ми запізнюємося.