Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Наречені на свята, Лана Кохана 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

229
0
10.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречені на свята" автора Лана Кохана. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 146
Перейти на сторінку:

— Я не пристібалася, — промимрила я, хлопаючи дверима. — Не пам'ятаю, щоб пристібалася.

Поки ми йшли, я дивилася то на свої ноги, то на Тимошеві — намагалася синхронізувати кроки. Коли нарешті досягла успіху, гигикнула й почала із задоволенням слухати, як під ногами хрустить сніг.

Сніг.

— Сніг! — зойкнула я захоплено.

Звела голову до неба: чорне, неосяжне. Світло міста заважало побачити на ньому бодай щось. Відтак я перевела погляд на один із ліхтарів обабіч дороги: у жовтуватому світлі кружляли сніжинки. Не без клопоту звільнивши руку з Тимошевої хватки, я помчала туди.

Знайти крижану балеринку й загадати бажання, поки вона робить останній пірует і тане, відносячи слова бажання до неба. Це обов'язковий ритуал в день першого снігу. Ми з мамою робимо так скільки я себе пам'ятаю. Першосніжкові бажання завжди збуваються.

— Лізо, що ти робиш? — видихнув Тиміш, залишившись метрах у двох позаду мене.

— Ловлю сніжинку.

Пояснювати не було часу — я стрибала.

— Просто… Просто простягни руку, Лізо!

Не те щоб я була впевнена в експертності Тимоша щодо ловлі сніжинок, але зробила так, як він порадив. Сніжинка приземлилася мені на долоньку, прокрутилася з долю секунди, наче моя шкіра була ковзанкою, і зникла. Зачарована цим дійством, я навіть забула загадати бажання — хникнула.

— А тепер що не так?

— Бажання.

— Що?

— Я не загадала бажання! — Я махнула руками й втратила рівновагу.

— Чорт забирай!

Застигла рачки. Ніс ледь не торкався побіленого стовбура ялинки.

Цікаво, а її прикрасять до свят? А мені шось буде, якщо я прикрашу її до свят? Чи взагалі заберу собі?

— Нумо далі без витребеньок, згода? — Тиміш взяв мене під пахви й потягнув угору, якраз коли я примірялась до ялинки.

— Ну-у!

— Не нукай! Ми просто йдемо.

— Ми просто йдемо, — передражнила я. — А куди ми йдемо?

Оглянулась: нашу зі Златою квартиру пройшли квартал тому.

— До мене.

— До тебе?!

— Не верещи на вухо!

— Пробач, — тихенько.

— Злата може не повернутись сьогодні, а ночувати в під'їзді я не збираюсь.

— У нас добра коменда — може, пустить до себе в комірочку.

На мене подивились дуже — ну ду-у-уже — строго.

— Чи ні?..

Тиміш продовжував дивитись. Я переможено понурила голову.

— Ех, до тебе так до тебе.

Три кроки вперед, і я знов повеселішала:

— Цур ліжко моє!

1 ... 13 14 15 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречені на свята, Лана Кохана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречені на свята, Лана Кохана"