Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Альманах видів, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Альманах видів, Kira Night"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Альманах видів" автора Kira Night. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 75
Перейти на сторінку:
Частина 14. Бій

Зайшовши до кабінету, Віктор шпурнув мене на підлогу, що я аж полетіла стрімголов через всю кімнату. Сівши на підлозі і потираючи плече, на якому залишилися сліди від пазурів, тихо сказала:

Тобі не казали, що непогано було б попрацювати над зарозумілістю..? Казали… ти. Вже двічі. Тому заткнися, поки я тобі горло не розірвав. - прогарчав Віктор, упершись руками в стіл і важко дихаючи. Я помітила що він був на межі трансформації від злості, що переповнює його, але язик мій - ворог мій. А що, правда очі коле..? - знову сказала тихо, але навіть якби я просто подумала про це він все одно почув би.

Різко обернувшись, він метнувся до мене на неймовірній швидкості, а його очі горіли червоним вогнем. Схопивши за руку, він кинув мене в стіну.

Скинувши склянки та пляшки зі столика і влетівши спиною в стіну я з тріском впала на підлогу. Скло встромилося в долоні, а в роті з'явився солонуватий смак крові. Я посміхнулась. Мені було начхати, в моїх очах теж розгорівся червоний вогонь.

Вставши, я розім'яла шию і дістала великий уламок з долоні. Рана одразу затяглася.

Як давно я не була в гарній бійці. - я посміхнулася і сплюнула кров, ставши у бойову стійку. Як ти взагалі дожила до свого віку? - Віктор почав описувати коло по кімнаті, як вовк, який готується напасти на жертву, а я повторювала за ним. - Ти не знаєш, коли потрібно вчасно замовкнути!

Я загарчала і кинулася до нього. Він передбачив мій випад, поваливши на підлогу, але я зробила підсічку і він також впав. Швидко піднявшись я пропустила удар у живіт і відлетіла убік. Ми дивилися один на одного з різних куточків кімнати. Я різко побігла на Віктора і, ухилившись від удару, прослизнула в нього під рукою, з розбігу застрибнула на стіл, відштовхнулася і з розвороту в повітрі вдарила його ногою в обличчя, саме коли він обертався.

Приземлившись на підлогу я завмерла дивлячись на Віктора. Він тримався за стіл, а з його носа лилася кров.

Твоя біла сорочка зіпсована. - я встала, взяла рушник із дивана і підійшла до Віктора. Відвали. - зло сказав він, відмахнувшись і витираючи носа. Заткнися і прибери руки. – вогонь у моїх очах змінився лише маленькою іскрою.

Віктор розлютився від чергової неповаги до нього, але, помітивши мій настрій, трохи охолонув і дозволив мені підійти до нього, розуміючи, що наша невеличка бійка закінчена. Я ніжно прибрала його руки, приклавши рушник до носа. Кров зупинилася швидко, тому я витерла його обличчя та шию.

А от сорочку доведеться викинути. - Сказала я і почала безцеремонно розстібати і стягувати з нього щось закривавлене, що раніше явно було дорогою брендовою річчю.

Віктор податливо допомагав мені, не промовивши жодного слова, тільки заворожено спостерігаючи за мною.

Прибравши сорочку, я витерла його торс та шию рушником.

Ніжно взявши мене за підборіддя, він повернув моє обличчя і дістав шматок скла зі вилиці. Я трохи скривилася. 

Він помітив уламки в долоні і, підвівши до диванчика, посадив на нього.

Відійшовши до стіни, він злегка натиснув на неї і відчинилися двері. За нею я побачила ліжко, стіл, шафи для одягу. Зайшовши за різ він ненадовго зник з поля зору. Я подивилась на долоню. Деякі рани вже встигли зарості і скло залишилося всередині, деякі ще кровоточили.

Коли я спробувала дістати уламок, мене гукнув Віктор.

Не чіпай. Спочатку треба знезаразити.

Він підійшов, сів поруч і ніжно взяв мою долоню в руку. Я не чинила опір, дозволивши допомогти мені. Коли він промивав рану спиртом я трохи примружила очі, на що Віктор тільки посміхнувся.

Знаєш, коли я був дитиною і вилазив на найвищі дерева, скелі, або бився з тими, хто мені не під силу - батько попереджав мене про ранню смерть. – почав Віктор. - Батько казав, що якщо я помру в дитинстві, то залишусь дитиною назавжди. Наша перша смерть, наш характер у цьому віці супроводжує нас усе життя. Я не дитина… - невдоволено пробурчала я. А ось поводиться як неслухняна дитина! – різко відповів Віктор, але подивившись на мене видихнув. - Я ж намагався захистити тебе, навіщо ти втекла, навіть не дочекавшись мене? Я не хотіла сидіти у чотирьох стінах. І мені не потрібний захист, я сама можу за себе постояти. З таким гострим язичком точно за тисячу років навчилася відповідати за свої слова. – невдоволено сказав Віктор.

Коли він дістав уламки, шкіра на долоні швидко затяглася, але Віктор помітив кров на моєму плечі.

Що це? Нічого, просто подряпина. - Відповіла я, поправляючи футболку. Покажи. – твердо наказав Віктор. Так, а давай домовимося: я не твоя підлегла, і тим більше не звірятко, як ті бідолахи на вулиці. І я не повинна слухатись тебе.

В очах Віктора блиснула червона іскорка злості і він, схопивши мене за руку, зняв футболку з плеча.

Під футболкою був свіжий слід від його пазурів, який ще кровоточив.

Брудно вилаявшись, Віктор підвівся і знову попрямував до спальні. Повернувшись - у нього в руках була баночка з гидко смердючою маззю.

Не треба! - схопилася я з дивана. - Вона смердить! Само загоїться! Сидіти! - гаркнув Віктор, однією рукою саджаючи мене на місце і акуратно, намагаючись не зробити боляче, почав мазати рану. - Так краще. До ранку загоїться. І не дивись на мене так! - зауважив він мій невдоволений погляд. - Інакше міг залишитися шрам, а цього я б собі не пробачив. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 13 14 15 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Альманах видів, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Альманах видів, Kira Night"