Читати книгу - "Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин"

Міка залишився задоволений роботою Марсі. Він поспішно вийшов із салону з оберемками пакетів у руках. Схоже,що він обрав гардероб для Аліни на власний смак. Та враховуючи неземної краси фіолетову сукню яка була одягнена на Аліні, вона довірилась його смаку.

-" Запам'ятай, Марсі справжня чарівниця. Все що стосується одягу це до неї. І ціни в неї чи не найвигідніші в цілому поселенні. Раніше вона була відомою швеєю у столиці,та ці сутички на кордоні змінили багато життів. Тому вважай,що тобі пощастило придбати ці речі в неї,тим паче подружитись з нею"- схоже,що ельфійка була не простою пташкою.

 Тим часом вулицю накрили сутінки. І зграйки сввтлячків,що юрмились на деревах освітлювали дорогу,немов ліхтарі. Аліна заслухалась тихим дзижчанням і піднявши голову вверх потонула у безкрайніх просторах неба. 

Зірки сяяли так яскраво і манливо, розкидані по небу чиєюсь божественною рукою. Складались у небачені досі сузір'я і  створювали на небі незабутні картини.

-"Схоже,сьогодні я знову не повечеряю."- важко вздихнула Аліна.

-"Тобто?"- здивовано спитав Міка.

-" Продуктів немає і придбати їх швидше за все вже не вийде."

Загадково посміхнувшись Міка схопив її за руку і потягнув у сторону єдиної вивіски,що ще світилась на вулиці.

-"Запам'ятай ці двері. Я впевнений,що ти станеш частим гостем у таверні."- сказав Міка прочиняючи перед нею важкі дерев'яні двері оздоблені кованими металевими деталями.

 Називалась таверна " Дике яблуко", всередині просторе приміщення було зручно обставлене акуратними круглими столиками і стільцями. Столи ошатної прикрашали білосніжні скатертини і вази з живими квітами. Під дальньою стіною знаходилась барна стійка за якою протираючи келихи стояв ошатний ельф,який на здивування Аліни страждав повнотою. За стійкою знаходились двері,що вели в кухню і звідти тягнулись неймовірні аромати. 

В шлунку зрадницьки  забулькало і Аліні стало ніяково.

-" Займи де небуть місця,а я зараз замовлю швиденько поїсти і повернусь."- Міка швидкою ходою попрямував до стійки,а Аліна ще раз уважно оцінивши зал вирішила приземлитись за столик в  дальньому углі.

Таверна була майже порожньою. З десятка столів зайняті були лише три. За ними розмістились закохані на вигляд пари, а можливо і молоді сім'ї, сказати точніше Аліна не могла.

Міка повернувся  через декілька хвилин і згрузивши біля столика пакети,втомлено опустився на свій стілець з високою спинкою.

-"Сьогодні для прекрасного завершення екскурсії ми повечеряємо тут. А завтра я рекомендую навідатись тобі на цю саму вулицю і зайти у продуктову крамницю леді Сантанель. За одно розберешся з цінами."- Міка щиро їй посміхався.

Аліна була втомленою і не сильно хотіла говорити, однак не могла втриматись від питання яке крутилось весь день у неї на язиці.

-" Чому ти так вчинив?"- спитала вона і опустила погляд вниз.

-" Ти про накопичувачі?"- тон голосу в нього одразу змінився і став інакшим.

-"Мг..."- їй було ніяково та відступати було пізно.

-" Я закінчив магічну академію лише весною. А буквально через декілька тижнів почались перші напади і сутички на кордоні. Багато наших почали добровільно їхати у прикордонні землі, я також хотів піти, однак мене не взяли."- він замовк. Здавалось для нього ця розмова давалась ніяк не легше ніж їй.

-" Чому? Якщо кількісного ресурсу вам не вистачає,то чому тебе не взяли?"

-" Андеіл мій опікун. Мої батьки загинули під час битви з кочівниками. Андеіл був братом моєї мами і після їхньої смерті забрав мене в свою опіку.Коли постало питання про мій від'їзд він втрутився і мене   щапхнули на посаду яку я зараз обіймаю."

-" Ти просто хотів допомогти..."- догадалась Аліна.

Він винувато усміхнувся. Образа яка таїлась у неї до Міка згасала.якивиявилось вони були вельми схожі не тільки вдачею а ще і долею.

Тим часом до них підійшов повнуватий ельф з підйомом і виклав на стіл замовлення, що зробив Міка.

Так у них на столі опинились два фужери і графін з  вином,судячи по запаху. Потім ельф виклав  порційні миски і прибори і мовчки  все виклавши пішов.

-"Ти вибач,що моє бажання виділитись перевернуло твоє життя з ніг на голову.- промовив Міка. Він взявся наповнювати фужери вином і підхопивши свій продовжив.- Пропоную випити мирову і остаточно закріпити нашу дружбу. Мир?"

-" Мир."- ми дзенькнулт стаканами і випили вино.

Ооо, цей напій було мало назвати просто вином це був справжній нектар,що його розлили по стаканах. Хотілось продовжувати його пити і не зупинятись. Вино неймовірно пахнуло медом, було солодке з ледь помітною гірчинкою і кислинкою. Сзоде,що ельфи були прекрасними виноробами.

Міка дивився як Аліна п'є вино і його посмішка ставала дедалі ширшою. Він очікував такої реакції і це було помітно по ньому.

 Коли повновидий ельф підійшов до їхнього столику знову, то він поклав перед ними велику призентаційну тарілку з  різного виду стравами. Тут було і листя салату заправлене якимось соусом, і  заглазуровані шматки м'яса і запечені овочі.

Зараз який розтікпвся по залу від страви швидко залоскотав рецептори і від цього рот наповнився слиною.

Аліна обережно переклала собі в миску м'яса і салат. Перший же шматочок переконав Аліну в тому,що нічого смачнішого раніше вона не їла. 

Вона жадно почала  проковтувати шматок за шматком, намагаючись пошвидше насититись. Міка також  не відставати від неї. 

Для себе Аліна вирішила навідуватись в даний заклад хоча б раз у тиждень,звісно якщо фінансовий стан буде їй це дозволяти. В цілому вечір вдався,адже вона не тільки почала орієнтуватись в поселенні і роздилась безкоштовно гардеробом, а ще і смачно повечеряла.