Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

ширша картина. Вони не відберуть у нас наш найбільший

корабель і не віддадуть його колишнім власникам.

У найгіршому разі присудять компенсацію.

— Ми можемо собі її дозволити?

— Ні, зараз ні.

Бугай хіхікнув:

— Ніколи не думав, де ми накосячили? Ти заправляєш за

одним із найбільших столів в ОПА, а я помічник в Ешфорда.

А це, друже, значить, що ми десь із тобою зійшли з правильного

шляху.

— Я про це й хотів якраз поговорити. Зміна планів.

Бугай розкрив валізку, міцно стиснувши губи. Фред прийшов

не просто на баляндраси. З’явилася якась проблема. Бугай дістав

два костюми, досі загорнуті в захисну плівку. Він уже багато

років жоден із них не вдягав. Можливо, уже й не вліз би ні

в один.

— Ешфорду здається, що Мічіо Па краще справиться на посаді

старпома. Ми про це говорили. Тому я тебе призначив

начальником служби безпеки.

— Тобто третім у лінії командування, — зітхнув Бугай. — Що?

Ешфорд боїться, я його приб’ю і займу його місце?

Фред нахилився вперед, склавши руки. Серйозний вираз

обличчя свідчив про те, що він розуміє всю гівняність ситуації, але намагався її вирішити якомога краще.

— Проблема в загальному враженні, — зітхнув Фред. — Це

військовий флот ОПА. І «Бегемот» — наша відповідь на всіх

важковаговиків Марса й Землі. Землянин на капітанському

містку — не ідеальне в цій ситуації повідомлення, яке ми

транслюватимемо світу.

— Гаразд, — кивнув Бугай.

— Я в аналогічній ситуації. Ти же знаєш. Стільки часу збігло, а мені й досі доводиться гарувати вдвічі більше від інших, щоби

довести свою лояльність і добитися поваги. Тільки через своє

походження. Навіть ті, кому комфортно поруч зі мною, бо в моїй

особі вони бачать виклик Землі, недолюблюють, коли я їм

наказую. І повагу до себе я вигризаю по дещиці, кожну її

краплинку по два рази.

— Окей, — погодився Бугай. Начальник служби безпеки

значить менше часу в формі. Із зітханням він поклав обидва

костюми на стілець.

— Я ж не кажу, що тебе ніхто не поважає, — правив далі

Фред. — Я краще всіх знаю, що ліпшого від тебе не знайти.

Просто нам доводиться жити з деякими обмеженнями. Тільки

заради нашої роботи.

Схрестивши руки, Бугай обперся на стіну. Фред подивився на

нього з-під шпакуватих брів.

— Командире, я вже давно з тобою літаю, — промовив Бугай. —

Якщо тобі щось потрібно від мене, то просто попроси.

— Мені треба, щоб усе спрацювало, — проказав Фред. — Те, що

там відбувається, це найважливіша річ у цілій системі, і нам

однаково не відомо, що це. Якщо ми там осоромимося або

дозволимо внутрішнім планетам обзавестися хоч найменшою

перевагою, то багато втратимо. Ешфорд і Па — хороші люди, але

вони поясани. Їм бракує досвіду роботи із військовими з Землі, який є в тебе і мене.

— Гадаєш, вони здатні влаштувати колотнечу?

— Ні, Ешфорд дуже старатиметься зробити все правильно, але

реакції в нього, як у типового поясанина. Він не звик до іншої

поведінки.

— Усі свої правильні речі в житті Ешфорд робив тільки тому, що боявся осоромитися. Це красива уніформа, під якою пустка.

Хіба на такого можна покладатися?

— Не можна, — погодився Фред. — І тому я відправляю тебе

з ним, бо вірю, що ти здатен усе вирішити.

— І позбавляєш мене командування!

— Але ж я не позбавляю тебе командування!

— То, може, підвищиш зарплату?

— Розмріявся.

— Дідько. Сама відповідальність і ніяких повноважень? Як же

я можу від такого відмовитись?

— Я не жартую. Це справді кидалово щодо тебе. А причина —

ракурси й політична хрінь. Але мені треба, щоб ти погодився.

— Значить, я погоджуся, — промовив Бугай.

Якусь мить вони чули тільки тихе цокання повітряного

рециркулятора. Бугай знову зайнявся пакуванням