Читати книгу - "Лабіринти. Частина 1, Крістіна Таченко"

Ми з Лорою домовилися, що наступними вихідними обов’язково повернемося сюди, щоб завітати до якогось магазинчика чи навіть спробувати індійську кухню!

У перший день після вихідних у нас знову був запланований виступ у Moulin Rouge. О шостій вечора ми вже були готові до виїзду. Після того, як ми переодягнулися у наші костюми, стиліст привів нас усіх до ладу - все як завжди: ідеально укладене волосся, макіяж, деталі вбрання. Ми відчували хвилювання, але також і збудження від того, що знову виходитимемо на сцену цього легендарного театру. Атмосфера була неперевершеною, і кожен з нас мав відчуття, що ця ніч знову стане особливою.

Коли нас оголосили, ми вийшли на сцену і почали танцювати. Махи ногами, стрибки, шпагати та інші рухи прискорювались з кожною хвилиною. Музика грала, серце билось, тіло танцювало. Усі, ми та глядачі, були в захваті від нашого танцю! І все було би круто, якби я не помітила за першим столиком його! Він сидів, попивав, напевно, щось спиртне і дивився на мене, єхидно посміхаючись! Його погляд був пронизливим, ніби він знав якусь таємницю, яку я ще не розуміла. Це змусило мене почуватися невпевнено, але я намагалася не показувати цього.

Так, це знову був він - Лев Гордійович! Мій жах, мій страшний сон і моя незрозуміла реальність. В пам’яті зразу пронеслись картинки того, як ми з ним спілкувалися у відділку, він тоді був досить привітним та милим зі мною. А потім я згадала те, як він знущався наді мною, коли ставив експерименти з анестезією... Ланцюг, що сковував рухи... Таблетки, після яких я засинала безпробудним сном... Всі його гидкі слова... Все пронеслось в моїй пам’яті за лічені секунди! Коли я збагнула до кінця що це він, то ледве не задихнулась від переляку.

«Чому він тут? Переслідує мене? Чому він за першим столиком дивиться на мене? Так, він дивиться прямо на мене і насолоджується тим, що я його злякалась! Я бачу його злісну єхидну противну посмішку! Він хоче знову з мене знущатися! Що він задумав на цей раз? Невже йому мало було тих експериментів наді мною? Невже він хоче мене добити? Може він запланував мене викрасти? Або ще гірше – він заплатив гроші Месье Пьеру і купив мене на декілька днів чи ночей? О ні!!!» - від побаченого і від усіх цих жахливих думок у мене забракло повітря, ноги перестали слухатись, я перестала відчувати тіло і провалилась у якусь в’язку безпросвітну пітьму...