Читати книгу - "Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі"

Костя очікувано спалахнув миттєво. Навіть гітару відставив, схопився, скуйовдив волосся. Дивиться диким поглядом загнаного звіра. І перед батьком заперечити нічого, і мені щось відповісти гостре треба. Бачу, як метається всередині.

— Якщо ти не поїдеш зі мною, — ткнув у підсумку пальцем у мій бік, — то я... То ти...

Зацікавлений погляд Ігоря з далекого кута кімнати підбурював, піднімаючи в мені хвилю небаченої сміливості.

— То ми...

— Домовляй, — попросила спокійно.

Десь у глибині душі гидко ворухнулася неясна надія, що зараз він запропонує розлучитися. Але це ж елементарна слабкість із мого боку, спроба втекти від труднощів. Як же тоді ми збираємося будувати сім'ю, якщо станемо тікати від прийняття непростих рішень? Але ж правда! Поява Ігоря — всього лише чергове випробування на порозі РАГСу, безцінна можливість перевірити наші почуття і готовність створити міцну сім'ю, а не просто штампи в паспорті поставити.

— Костику, що ми робимо? — запитала з ніжністю, старанно намагаючись розгледіти перед чоловіком, що стоїть, рідну душу.

Він здивовано моргнув кілька разів, не встигаючи за моєю зміною настрою. Підійшла до нього, щоб обійняти. Обвила руками шию, дивлячись прямо в очі. Але боковим зором усе одно помітила, як напружився всім тілом Ігор, невдоволено звівши брови на переніссі.

Мене не має хвилювати його думка і його почуття. Зрештою про почуття він узагалі нічого не говорив. А хіба мало хто там кого хоче. Усе це примха, скороминуща інтрижка, швидкоплинний зв'язок. Так, Катю?