Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Дякую, я в понеділок тобі поверну! 

– А ти не забудеш? 

Я звичайно, ще трохи розумію, що відбувається, але за хвилин десять я вже буду у відключці рухатися на автоматі. Розблокувавши свій телефон, відкриваю камеру і стаю поруч з Адамом. Вмикаю запис відео. 

– Я Келі Шерідан, перебуваючи не в дуже тверезому стані, взяла у придур.. о, ні-ні, просто у Адама, в борг двісті доларів. – Показую їх на камеру. – Маю повернути у понеділок. – Зупиняю запис. – Тобі скинути? 

– Ні, дякую. 

– Як хочеш, – блокую телефон. – Дякую за твою щедрість, а тепер я піду віддавати борг. 

Підходжу до Даніеля й віддаю купюри. 

– Хто це, Келі? – Хапає мене за руку, коли я хочу піти. 

– Тебе це вже не стосується, містер зрадник! – Останнє слово говорю гучніше. – Бувай! 

– Келі, що ти.. 

– Відпусти її, – втручається Адам. 

– Ти хто такий? 

– О, ні, я не настільки гарна, щоб за мене битися.

– Я друг Келі. – Вони ігнорують мої слова. – А ти її колишній, що просить повернути гроші. 

– Друг? А може вона точно зраджувала мені? 

Повертаюся обличчям до Даніеля і б’ю з коліна в пах. Він скручується від болю, а я ледве втримую рівновагу. Міцні руки Адама опиняються на моїй талії. 

– Який джентльмен.. Ой. – Зойкаю, бо вдруге за цей вечір опиняюсь на руках. – Чого це ти? 

– Тобі вже досить. Де твій будинок? 

– Не вирішуй за мене! 

– Тобі вже завтра на роботу, якщо не вийдеш, то Остін буде пригнічений.

Це звучить цілком логічно, навіть для п'яної мене. 

– У клубі ще моя подруга, не можна її кидати.

– Гаразд, я її також заберу. – Відчиняє двері машини і садить мене на переднє сидіння. – Як звати твою подругу і в що вона одягнена? 

– Трейсі, вона в такій сексуальній, рожевій сукні… Ти відразу її побачиш. 

– Гаразд, – зачиняє двері і йде до клубу. 

Я спостерігаю за ним, зі спини він виглядає доволі гарно. Струшую головою й відганяю такі думки від себе. В машині пахне парфумами Адама, я просто заплющую очі й вдихаю їх. Смак у нього непоганий.

Не знаю в який момент, але я втратила контроль і заснула, так і не дочекавшись на Трейсі. 

♡♡♡

Голова важка, в роті все сухе, мов у Сахарі, а при кожному русі у вухах починає дзвеніти. Господи, скільки ж я випила? На груди давить щось важке. З дуже великими зусиллями я змогла розплющити очі, але ще більше зусиль довелося докласти, щоб повернути голову у різні боки й зрозуміти де я і з ким. По праву сторону від мене спала Трейсі, вона буде не рада, коли прокинеться, – її волосся схоже на гніздо птаха. А по ліву сторону – Даніель і саме його рука лежить на мені. Стоп. Даніель? Уважно придивляюсь до чоловіка. Точно він. Що вчора сталося? Скидаю його руку, як по відчуттям важить тону, перевіряю чи я одягнена і на щастя весь одяг на мені. От тільки не мій. Я була в сукні, а це якісь піжамні штани та футболка. 

– Трей… – через сухість у роті не можу нічого вимовити.

Двері до кімнати відчиняються і на порозі стоїть Адам.

– Перша п’яничка прокинулася, – виглядає він дуже бодрим. – Голова болить? – Киваю на знак згоди. – Тоді я твій рятівник. 

Дістає з пакету пляшку газованої води і навіть відкриває кришку для мене. Я з жадібністю прилипаю до горлечка і за раз випиваю половину пляшки. 

– Ого, все гірше, ніж я думав. – Сідає на крісло, що стоїть навпроти ліжка. 

– Дякую, – нарешті можу говорити. – Що вчора сталося? 

– Вчора? Келі, можливо ви й почали пити вчора, але зараз вже друга година дня і день сьогодні – неділя. Ви пили всю ніч. 

– Ми? – Показую на Трейсі. 

– І він також. 

– Господи, – опускаю голову. – Мені шкода. Вибач за все, що ми наробили.

– Що останнє ти пам'ятаєш? 

– Твою машину, я заснула поки чекала на тебе. 

Повільно встаю з ліжка і сідаю на сусіднє крісло від Адама. 

– Хочеш знати, що було далі? 

– Чекай, спершу дай відповідь на одне питання. – Киває на знак згоди. – Я не цілувала його? 

– Ні, але він хотів, ти тричі дала йому ляпаса. 

– Чудово. 

Далі я слухала розповідь Адама про те, що відбувалося вночі. З його розповіді я зрозуміла, що ініціатором продовжити гуляння була Трейсі. Ми заїхали в якийсь магазин і купили три пляшки вина і одну текілу. Даніель їхав на таксі за машиною Адама, бо хвилювався за мене. Якось так він почав пити з нами. Адам був єдиним, хто залишився тверезим. Мою сукню довелося викинути, бо я порвала її, коли лізла на стіл, тому Адам купив мені піжаму у якій я зараз.  

– Треба було кинути нас біля того магазину, ми тобі стільки клопоту завдали. 

– Я звичайно придурок, але не настільки, щоб кинути двох п'яних дівчат, невідомо де, ще посеред ночі… Його б кинув, – каже про Даніеля. 

– Дякую, за твою доброту. 

– Не хвилюйся, я придурок, тож зняв декілька відео, як ти танцюєш. 

– Придурок. – Погоджуюсь з його словами. 

– Це компенсація, Келі. 

– Софії покажеш щоб та звільнила мене? 

– Ні, буду використовувати проти тебе у інший спосіб. 

– Ясно. – Боюсь уявити у який спосіб. 

За хвилин п'ять прокинулася Трейсі, яка так само була в жахливому стані і нічого не пам'ятала, окрім красунчика, який виніс її з клубу. Даніеля ми не стали чекати, тож просто залишили йому пляшку води і записку про те, що ми пішли й нехай також їде додому. 

Адам завіз спершу Трейсі до її будинку, а потім вже мене повіз. 

– Твоя подруга, це часом не Трейсі Вокер? 

– Так, це вона, а що? – Дивлюся на чоловіка, що впевнено тримає кермо. 

– Наші батьки знайомі, разом відкривали благодійний збір для онкохворих.

– Он як, зрозуміло. 

Трейсі з заможної родини, я навіть встигла забути за це. Дівчина ніколи не показує цього, лише коли виходить на якісь ділові вечері, а так, вона живе життя звичайної дівчини.