Читати книгу - "Кров і правда, Alina Pero"

Ринг під ногами здається трохи вологим від поту та крові попередніх боїв. Я стою посередині, навпроти Вовка. У залі гуркоче натовп, але я не слухаю – мені не треба.

Вовк важчий, масивніший, б’є сильно, але повільно. Його тактика проста – продавлювати, задавлювати, зносити суперника лобовими атаками. Мені ж треба тримати дистанцію, грати на швидкості.

Я розминаю кисті, стискаю кулаки. Хромий казав, що цей бій важливий. Але мені він важливий лише з однієї причини – це ще один шанс заробити гроші для Дані.

Ведучий виходить у центр рингу. Його голос розтинає напружене повітря:

– Цієї ночі на нас чекає справжній бій хижаків! – він витримує паузу, чекаючи, поки натовп вибухне криками. – З одного боку – звір, машина для вбивств, непереможний... ВОВК!

Зал реве, а Вовк самовпевнено піднімає руку, викликаючи ще більше овацій.

– А з іншого – той, кого ніхто не знає, але всі бояться! ФАНТОМ!

Я не реагую. Завжди одне й те саме. Я – фантом, тінь. Хай собі так думають.

Вовк усміхається, його погляд горить нетерпінням. Для нього це гра, розвага. Для мене – лише робота.

Я озираюся, оцінюючи простір навколо. У натовпі миготять обличчя, але одне раптом чомусь чіпляє погляд. Дівчина. Карі очі, темне волосся.

Мені здається, що я десь її бачив.

Вона дивиться на мене трохи довше, ніж варто було б.

Ні. Мабуть, просто здалося.

Гонг.

Бій почався.