Читати книгу - "Двері між світами, Veronika Bilous"

— Теорія каже, що якщо б на Землі існувала розвинена цивілізація до нас, її сліди були б стерті катаклізмами. Але деякі «аномальні» археологічні знахідки змушують сумніватися, що ми перші.

Руденко склав руки на грудях.

— О, то це вже офіційна версія, а не просто моя маячня? Ну, тепер я спокійний.

Марта все ще дивилася на Олексія. Вона була впевнена. Це більше не виникало сумнівів. Експеримент спрацював. Він поступово змінюється: думає інакше, знає більше, «бачить» глибше. Але, нерозуміючи природу того що відбувається, вона не могла йому про це сказати. Бо що, якщо він усвідомить – і втратить це? Краще дати час Олексію, і можливо, скоро відбудеться той самий ефект гештальту. А поки вона буде намагатися непомітно підштовхувати його до цього.

Олексій завмер. Його погляд став відстороненим, ніби він почув щось всередині себе. Його серце забилося швидше. Бо голос знову повернувся. І цього разу він сказав чітко: Це вже траплялося. Ваша цивілізація не перша. Ви думаєте, що володієте реальністю, але це лише її проекція.

Олексій різко вдихнув і роззирнувся. Але ніхто більше не чув цього. Тільки він.

Та Марта, як справжній науковець зрозуміла, що він почув щось нове. І, як справжній науковець, вона збиралася це використати.

Глава 6: Попередні цивілізації

Археологічний табір. Після опівночі.

Марта поклала перед Олексієм роздруківки статей, а сама уважно спостерігала за його реакцією. Серед них – теорія про «Велику переривчастість», ідея, що Земля неодноразово «скидала» цивілізації, які розвивалися занадто швидко. Також були карти, на яких видно сліди ерозії в місцях, де не повинно бути цивілізаційних залишків. Вона чекала. І Олексій зробив те, що вона хотіла.

Він провів рукою по одній із карт… і його очі розширилися. Бо він знав цей ландшафт. Але не повинен був знати.

— Це не просто сліди ерозії… Це залишки… фундаменту?

Марта повільно кивнула.

— Чийого?

Олексій зупинився.

Він не повинен знати це, правда?

Але слова самі зірвалися з язика:

— Їхньої. Тих, хто був до нас.

Руденко глузливо підняв брови.

— Чудово, тепер у нас ще й «вони». І хто ж ці загадкові «вони», цікаво?

Марта не відривала погляду від Олексія. Вона вже не намагалася приховати цікавості. Вона випробовувала його.

Олексій подивився прямо на неї й сказав:

— Вони схожі на нас. Але вони знали більше, ніж ми. І вони зникли, коли знання стали небезпечними.

Руденко знову хотів пожартувати… але цього разу не зміг. Бо все це звучало не як припущення. А як спогад.

Археологічний табір. Глибока ніч.

Марта сиділа навпроти Олексія, вперше за весь час не намагаючись приховати, що вона його «тестує». Руденко мовчав, розмірковуючи над почутим. А Олексій… він заговорив.

— Якщо припустити, що наша цивілізація не перша, то єдиний спосіб «знищити» сліди попередніх – це глобальна катастрофа.

Марта кивнула.

— Так. Але яка?

Олексій нахилив голову, ніби слухав щось всередині себе.

Він не знав, звідки приходять ці слова… Але вони приходили.

Він почав розповідати – і сам дивувався тому, що говорив.

— Є міфи про потоп у всіх основних культурах світу. Що, якщо це не просто вигадка, а спогад про знищення попередньої цивілізації? Континентальний дрейф, підняття рівня океанів, вулканічна активність – якщо щось подібне сталося, цивілізація могла зникнути без сліду. Якщо технології попередньої цивілізації були засновані на чомусь на кшталт квантової фізики, вони могли ненавмисно стерти самих себе з реальності. Що, якщо вони гралися з законами Всесвіту… і переписали його так, що їхня версія просто «випала» з ланцюга подій?

Марта записувала кожне його слово. А Руденко нарешті заговорив:

— Ти реально це пам’ятаєш? Чи просто геніально імпровізуєш?

Олексій подивився на нього.

— А яка різниця? Це ж правда, хіба ні?

Руденко відкрив рот… і не знайшов, що відповісти. Бо це дійсно звучало як правда. Він сидів, схрестивши руки на грудях, і уважно дивився на Олексія. Майор завжди відчував, коли хтось «несе нісенітницю». Але зараз… це не виглядало, як марення. І це його бісило. Тому він зробив єдине, що вмів найкраще – пожартував.

— Тобто ти серйозно зараз розповідаєш нам сюжет до фільму «Першому гравцю приготуватися», але в реальному житті?

Олексій знизав плечима.

— А ти маєш кращу теорію?

Руденко всміхнувся.

— Так. Моя теорія – ми всі померли, і це наш останній «баг» перед тим, як нас видалять із серверів реальності.