Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Беру свої слова назад 📚 - Українською

Читати книгу - "Беру свої слова назад"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Беру свої слова назад" автора Віктор Суворов. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 156
Перейти на сторінку:

Оголосивши Центральний Комітет мозком армії, Жуков сам себе визнав п'ятим колесом. І якщо ви, жерці культу Жукова, згодні з мемуарами свого кумира, то події жовтня 1957 слід трактувати інакше: Центральний Комітет зайняв належне йому місце, при цьому була ліквідована непотрібна ланка управління в особі видатного стратега. В самоприниженні перед дутою величчю Центрального Комітету найбільший стратег обійшов усіх.

Розділ 4
Як Жуков намагався доповісти обстановку

Полководці і воєначальники охоче погоджувалися виступати на сторінках газети, однак, як правило, слабо володіли пером. І доводилося, м'яко кажучи, надавати їм «безоплатну» допомогу. (Гонорари отримували автори, а не співробітники редакції.) За них писали «від» і «до». Друкували на машинці, вичитували. Автору залишалося лише поставити свій підпис.

«Красная звезда», 27 вересня 2001 року – 1 -

Причини розгрому Жуков пояснив просто й дохідливо: Сталін нічого не розумів, а ось він, великий Жуков, усе розумів, він, геніальний, намагався доповісти, але Сталін не слухав.

Розкриємо останнє, тринадцяте, видання мемуарів Жукова. Сторінка 229. Тут сказано наступне: «На жаль, доводиться відзначити, що Й.В. Сталін напередодні та на початку війни недооцінював роль і значення Генштабу. Тим часом Генеральний штаб, за образним висловом Б.М. Шапошникова, - це мозок армії. Жоден орган в країні не є більш компетентним у питаннях готовності збройних сил до війни, ніж Генеральний штаб. З ким же, як не з ним, повинен був систематично радитися майбутній Верховний Головнокомандувач Проте Й.В. Сталін дуже мало цікавився діяльністю Генштабу. Ні мої попередники, ні я не мали нагоди з вичерпною повнотою доповісти Й.В. Сталіну про стан оборони країни, про наші військові можливості та про можливості нашого потенційного ворога. Й.В. Сталін лише зрідка і стисло вислуховував наркома або начальника Генерального штабу».

Чим можна підкріпити заяви Жукова?

Та нічим.

А ось найпростішої перевірки ці заяви не витримують.

Більше двох десятиліть кремлівські секретарі вели «Журнал запису осіб, прийнятих Й.В. Сталіном». Всі відвідувачі зареєстровані: час входу, час виходу. Ці записи опубліковані повністю в журналі «Історичний архів» у 1994-1997 роках. Документ рішуче спростовує Жукова і тих, хто за нього складав «Спогади та роздуми».

Питаннями підготовки війни Сталін займався наполегливо і щоденно мінімум 17 років. З кожним роком він все більше й більше часу надавав цій проблемі. Судячи із записів, починаючи від листопада 1938 року кабінет Сталіна перетворився на головний мозковий центр майбутньої війни і Світової революції. Рідко промайне в списку запрошених чекіст, дипломат або прокурор, інші - ті, хто буде воювати, і ті, хто буде їх забезпечувати. Але якщо й бували іноді в кабінеті Сталіна чекісти, дипломати і прокурори, то з цього зовсім не випливає, що з ними Сталін тільки про вічний мир тлумачив ...

Перед кожним, хто читав ці записи, відкривається грандіозна картина підготовки до великого зіткнення. Ось восени 1940 року Сталін запросив до себе конструктора-зброяра Шпагіна Георгія Семеновича. Поки ніхто не зумів знайти згадок про особисті зустрічі Гітлера з конструкторами стрілецької зброї. А Токарєв, Дегтярьов, Симонов, Горюнов - постійні гості в кабінеті Сталіна. Про що говорив Сталін зі Шпагіном? Ми цього не знаємо і не дізнаємося ніколи. Але результат у наявності. З середини 1941 року до кінця війни німецька промисловість виробила 935,4 тисяч пістолетів-кулеметів. Їх треба було використовувати на багатьох фронтах від Норвегії до Африки, від Нормандських островів до калмикських степів. А промисловість Радянського Союзу за той же час справила 6173,9 тисяч пістолетів-кулеметів. Це були в переважній більшості ППШ-41. Офіційно - пістолет-кулемет Шпагіна 41-го року. У народі - «папаша». Їх застосовували тільки на одному фронті - проти Німеччини та її союзників. Гітлерівський міністр озброєнь і боєприпасів А. Шпеєр згадував: «Солдати й офіцери дружно скаржилися на перебої в постачанні їх стрілецькою зброєю. Особливо їм не вистачало пістолетів-кулеметів, і солдатам доводилося користуватися трофейними радянськими автоматами. Цей закид слід було цілком адресувати Гітлеру. Як колишній солдат Першої світової війни він вперто не бажав відмовлятися від традиційного і добре знайомого йому карабіна... Він відверто ігнорував розробку та виробництво нових видів стрілецької зброї» (Альберт Шпеєр. Спогади. Смоленськ, 1997. С. 436-437).

Гітлер до кінця війни так і не зрозумів ролі пістолетів-кулеметів. Ставка на гвинтівки минулого століття дорого обійшлася Гітлеру та його армії. А Сталін зрозумів значення пістолетів-кулеметів наприкінці 1939 року, в 1940 році за його наказом були розроблені надійні, крайнє прості у виготовленні, обслуговуванні та бойовому застосуванні зразки, а в 1941 році почалося масове виробництво. До речі, комуністична пропаганда все ставить з ніг на голову. Якщо вірити комуністам, то у німців було безліч автоматів, а наш солдатик обходився гвинтівкою минулого століття. Але справа йшла як раз навпаки.

А от Сталін говорить з конструктором Шавиріном. Ми теж не знаємо, про що йшла мова. Але можемо здогадуватися. За результатами війни. Радянський Союз вступив у війну з першокласним мінометним озброєнням. Нічого рівного і близького шавирінському 120-мм міномету в німецькій армії не було. Німцям довелося копіювати радянський зразок за захопленими у Запоріжжі кресленнями. Нерозуміння Гітлером і розуміння Сталіном ролі мінометів у війні можна підтвердити цифрами. За час війни в Німеччині було випущено 68 тисяч мінометів, в Радянському Союзі - 348 тисяч більш потужних і більш досконалих мінометів. Це більше, ніж у всіх арміях світу, разом узятих. У 1943 році Червона Армія отримала 160-мм міномет І.Т. Тіверовського. Вага міни - 40,5 кг. Нічого навіть віддалено подібного на цю надпотужну зброю не з'явилося ні в Німеччині, ні в жодній іншій країні ні до кінця війни, ні до кінця ХХ століття.

Прийом триває. В кабінеті Сталіна конструктори Шпитальний, Комарицький, Таубін, Березін. Ми можемо судити про наслідки цих зустрічей, порівнявши радянське авіаційне озброєння з німецьким. У 1937 році в Іспанії гітлерівці знімали зі збитих радянських літаків скорострільні авіаційні кулемети Шпитального

1 ... 13 14 15 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беру свої слова назад», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Беру свої слова назад"