Читати книгу - "Вибрані твори"

І в павутинні перехресних барв Я палко мрію до самого рання, Щоб Бог зіслав мені найбільший дар: Гарячу смерть — не зимне умирання. Бо серед співу неспокійних днів, Повз таємничі і вабливі двері, Я йду на клич задимлених вогнів — На наш похмурий і прекрасний берег. Коли ж зійду на каменистий верх Крізь темні води й полум’яні межі — Нехай життя хитнеться й відпливе, Мов корабель у заграві пожежі. Безсмертне
Упало світло ліхтарів На день конаючий і тихий, Та перед смертю він зустрів Посмертні свічі дивним сміхом. І мабуть, кожен з нас відчув Той сміх, як переможну силу, Як перенесену свічу За межі схилу. І це тому я, мов у сні, Пішла серединою вулиць, І очі зустрічні, ясні, Не глянули, а розчахнулись! Та я минала всі вогні, Мов світло не своєї брами, Бо чула: ждане довгі дні Вже йде з безсмертними дарами. Неповторне свято
Гарячий день — і враз достигле жито І доп’яніють обважнілі грона. Він ще незнаний, ще непережитий, Єдиний день — мого життя корона. І що це буде — зустріч, чин, екстаза? Чи дотик смерти на одну хвилину? Душа дозріє, сповниться відразу Подвійним смаком — меду і полину. А дивне серце — п’яне і завзяте Відчує певність, мов нехибну шпаду. Мій день єдиний! Неповторне свято! Найвищий шпиль — і початок до спаду!