Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Політ завдовжки в життя 📚 - Українською

Читати книгу - "Політ завдовжки в життя"

236
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Політ завдовжки в життя" автора Алекс Грей. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 38
Перейти на сторінку:
школи, то тебе взагалі ніхто не помітить. Ну, то як? Підемо? Я покажу тобі, що таке світ музики.

І я погодився. Дійсно, подумав я, що я втрачаю? Нічого. Вдома все одно нічого робити, вечорами, тим більше, сусіди не дуже люблять, коли я граю на гітарі. Та й мені було реально цікаво подивитися і послухати. У мене з'явився шанс зробити так, щоб Інга на мене звернула хоч якусь увагу. Ми пробігли під дощем ці кілька десятків метрів, я закутував скрипку в свій спортивний костюм і прикривав її парасолькою. Коли за нами зачинилися двері, ми занурилися в повну тишу. Будівля була старовинною, тут була така звукоізоляція, що дощу не було чутно взагалі. Ми пройшли коридором в бік якогось класу. На стіні висіли портрети учнів. Хтось був з інструментами, хтось на сцені, були і просто портрети. І ось серед всіх цих портретів я побачив її. Інга дивилася на мене з фотографії, посміхаючись і злегка примруживши очі. Вона сиділа за роялем в півоберта. Напевно, це було вже після виступу на якомусь концерті.

— Що, подобається? — почув я голос ззаду і здригнувся.

— Просто це моя однокласниця. — відповів я.

– Інга? Так ви знайомі? Чудова дівчинка. Розумниця і дуже працьовита. — я помітив, що при згадці про Інгу у неї різко змінився вираз обличчя, зовсім зникла посмішка.

— А я думав, що вона талановита.

— Талановита… Вона, безумовно, талановита, але… — задумливо сказала вона і теж подивилася на фотографію. — Знаєш, як говорив Август Бебель? «В кожній людині є цілий ряд здібностей і нахилів, які варто лише пробудити і розвинути, щоб вони, коли дійде до справи, показали самі чудові результати. Лише тоді людина стає справжньою людиною». А я ще вважаю, що талант є у кожного, тільки в одних він прихований, а в інших він зовні або близький до поверхні. Однім потрібні роки, щоб його розвинути, а інші витрачають на розвиток цього таланту кілька днів. Ось є у нас тут одна учениця, вона, до речі, однолітка з Інгою. Маргаритою її звуть, та ти, напевно, з нею знайомий, якщо знаєш Інгу. Так ось, Рита, дійсно дуже талановита дівчинка. Їй все легко вдається і тому вона сильно не напружується. Вона грає прекрасно, але так як грає Інга, тут не грає ніхто. Інга вкладає в кожну ноту всю свою душу, а Рита просто розпещена модними вчителями дитина. У неї вдома рояль, кращий, ніж у нас в музичній школі. Але це їй не допомогло.

— В якому сенсі, не допомогло? — мені хотілося дізнатися детальніше про життя і про відносини моїх однокласниць.

— А ти не в курсі? Декілька тижнів тому, буквально перед закінченням навчального року проходив обласний конкурс молодих виконавців. У фінал відібрали шість піаністів, але після фіналу, коли повинні були оголосити переможців, судді вирішили провести ще один фінальний тур. Туди відібрали двох — Інгу і Маргариту. Коли грала Рита, зал мовчав, а після закінчення виступу були такі овації, що я не пам'ятаю, щоб глядачі так сприймали класичну музику. Рита зіграла «Жарт» Баха. Це було чудово. Але я вболівала за Інгу. Не знаю чому, але я прикипіла до цієї дівчинки. Вона була настільки працьовита, що заслуговувала на перемогу. Я прекрасно розуміла, що після гри Рити їй буде важко, практично неможливо перемогти. І ось, до рояля вийшла Інга. Вона виглядала простенько, в звичайній чорній короткій сукні. Навіть ця сукня на тлі Ритиної виглядала бідно. Вона сіла, поклала руки на коліна і так сиділа секунд десять або двадцять. По залу пішов якийсь шепіт. Я так хвилювалася, що думала, не доживу до кінця концерту. Я, комсомолка, ніколи не бувала в церкві, молилася тоді за Інгу. І ось вона почала грати. Спочатку повільно і тихо. Я не відразу зрозуміла, що це за твір. У заявці було написано, що грати вона повинна «Турецький марш». Але це був не «Турецький марш». І лише, коли закінчився її вступний імпровіз, ми зрозуміли, що це. Це був Вівальді… Антоніо Вівальді. Мій улюблений композитор. І мої улюблені «Пори року». Так, це була «Весна. Гроза», або як зараз модно називати «Шторм». Я не можу тобі передати те, що ми всі відчули. Ця композиція в оригіналі звучить близько трьох хвилин, а Інга грала її хвилин десять або п'ятнадцять. Вона грала з такою швидкістю, що я відчула, як моя блузка прилипла до моєї спини. Це була така імпровізація, якої я ніколи не чула. Я помітила, що весь зал слухає її гру стоячи. І ось, коли вона закінчила, коли затих останній звук, в залі була повна тиша. Нарід, який знаходився в залі консерваторії, просто не розумів, що це зараз було. А потім зал вибухнув. Всі кричали «БРАВО!» І «БІС!». А Інга просто встала з-за рояля, вклонилася і пішла зі сцени. Їй аплодували дуже довго, кричали і свистіли. Сам розумієш, що для консерваторії це дуже незвично. Але так було. Судді довго не радилися, було і так все зрозуміло. І ось оголосили результати. Перше місце дали природно Інзі, а друге — Маргариті. Ні та, ні інша не вийшли на сцену за дипломами. Чому не вийшла Рита, мені було зрозуміло. Вона була настільки впевнена у своїй перемозі, що друге місце — це для неї було повне фіаско. Вона не могла так принизитись перед публікою, тому і втекла ще з середини виступу Інги, як мені потім розповіли. Але куди в той момент поділася Інга, ми не знаємо до сих пір. Ми її так і не нагородили. Вона отримала путівку на міжнародний конкурс, але ми їй цього не повідомили через її втечу. Ми не могли знайти її. Вчителі в школі сказали, що після закінчення навчального року, вона навіть не проходила літню практику. Кажуть, що у неї батько військовий і, швидше за все, вони просто кудись поїхали. Можливо, на літо, а можливо, його і перевели кудись. Але, в будь-якому випадку, ми знайдемо її. Розпочнеться навчальний рік, і вона знайдеться. Ось така історія. До речі, а ти не знаєш, де вона може бути?

— Ви знаєте, ми з нею останній раз бачилися ввечері після всіх іспитів на дачі у Рити. Після цього я її не бачив. — в той момент у мене з'явилося якесь погане передчуття

1 ... 13 14 15 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Політ завдовжки в життя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Політ завдовжки в життя"