Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 470
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 98
Перейти на сторінку:
ж лучче скласти бронь, та мотлох цей віддать, Та з упокоєм хліб братерський уживать!» «Що? Скласти бронь? Віддать? Мопанку, що за мова? З Сопліцами хліб-сіль? Це річ для мене нова! Віддати замок наш — горешківський, — кому? Сопліці? Ворогу? Я віри не пойму! Мопанку, це не жарт? Зайдім-но у кімнати! Я дещо панові хотів би розказати». Граф радо спішився. Гервазій край дверей. «Ні,- каже, — вже нема таких тепер людей, Як Стольник. Ох, нема!.. Отут він по обіді Не раз одпочивав: мирив своїх сусідів Чи — в добрім гуморі, при кубку липівця[38] — В розмовах тішився і в жартах без кінця. А молодь по двору то герці підіймала, То коней панових турецьких об’їжджала». Ввійшли — він знов своє: «В цих сінях кам’яних Не стільки камінців, як бочок медових В ті дні котилося через камінні сіни. Що за меди хмільні! Що за кипучі вина! Бувало, пасами їх тягнуть на бенкет Із льоху!.. Оксамит, блаватас і саєт — І золото, й огні… А там оно, на ганку, Музики-мастаки… Таких тепер, мопанку, Уже й музик нема!.. Сто голосів нараз: Нехай живе король! Нехай живе примас![39] — І вівати пішли: за Річ за Посполиту І за шляхетство все, по всьому славне світу, Нарешті — звичай так освячений велить — Любімося[40] — на всі покої загримить. І так любімося од вечора до ранку По залах котиться… Таке було, мопанку!» Старий урвав. Ідуть. Гервазій похмурнів, То гляне на стіну, то погляд утопив У шибах вибитих. Усе живе для нього, Все щось нагадує. «Шкода! Нема нічого!» — І никне голова у жалощах німих. Хтів мислі одігнать, як мух надокучних, — Ні! Кожний камінець, на стінах виступ кожний Розповіда йому про пишне, хоч тривожне Життя. Так ідучи, спинилися в одній Із зал занедбаних, — у ті далекі дні Дзеркальній', ще й тепер дзеркал чорніють рами… В ній вікна світяться якраз напросто брами. Тут голову свою ще нижче клонить дід; Сумний, долонями він закриває вид — І врешті — як одняв долоні від обличчя — Блищить йому в очах сльозина таємнича. Не догадався Граф, що все те означа, Діткнувся сивому тихенько до плеча, Якогось дивного сам повен хвилювання. «Мопанку, — Ключник тут, — ось річ моя остання: З Сопліцами на мир ніколи б ти не йшов, Коли б їх знав, як я. Горешківська ти кров — Ти родич Стольників — горешківська дитина (Хоча й не по мечу: жіночого коліна)! Мопанку, слухай же: колись у замку цім Пригода сталася, що зараз розповім. Була в небіжчика, у Стольника б то пана, Дочка, мов ангел той, улюблена й кохана. От і лицялося багато паничів, А серед них один, що парою вусів Та шаблею не раз на учтах хизувався: Він Воєводою для жарту прозивався. Та й справді, хоча був з малого панства пан Той Яцек, прізвищем Сопліца, — а краян Крутив і сяк і так. Було Сопліц багато, — Він крикне їм: рубать! — вони й раді рубати, Він крикне: пити! — п’ють… Над зухами був зух І вуси завивав до самих аж до вух. Пан Стольник закликав не раз його до себе, Бо в часі сеймиків такого саме й треба. Ото й трактовано у замку Вусаня По-приятельському. Іде було гульня, А той Сопліца сам, уже і без запросин, Конем вигулькує із-за замкових сосон. Нарешті — горе й сміх! — задумав зятем стать… Та чи для Стольника такий був годен зять? Як те примітив пан (а був на все кмітливий), То, затаївшися у справедливім гніві, Він юшки чорної звелів йому налить,[41] Щоб зразу ледарю пиху ледачу збить. Либонь, і панночці упав Сопліца в око, Але ховала це од всіх вона глибоко. В часи Костюшкові пан Стольник закликав За Третє мая[42] встать. Він шляхту вже збирав, Хотівши збільшити конфедератські сщли. Ох! Царські враз війська наш замок обступили, Ще й так закралися, а темна ніч була, Коли команда їх під замок підійшла, Що ледве встигли ми ударити в
1 ... 13 14 15 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"