Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

          —  Що пропало? - Запитав я у капітана.

          — Пропало кілька артефактів Стародавніх, — сказав капітан. Я ж ледве лаятись не почав, це означало, що я знову влип у якесь лайно. Де є артефакти Стародавніх, завжди є якесь лайно.

          — Я так розумію, допит своїх підлеглих ви провели? — спитав я капітана.

          — Я перевірив на ментоскопі всіх, але старший офіцер служби зберігання Одріс має ділянку пам'яті о шостій годині, яка несе на собі сліди втручання. - промовив капітан. - Головний офіс обіцяв надіслати фахівця до останньої нашої зупинки, але у такому разі скандалу не уникнути. Боюся, після цього мені світить служба капітаном на малому контейнеровозі.

            — Я можу перевірити Одріса. Але що робити, якщо він не винен? Адже в такому разі винний Картіель, - сказав я.

            —  Я це чудово розумію, - погодився капітан. - Навіть більше, я схиляюся, що за цим він і стоїть. Адже вантаж застрахований і на велику суму.

            — Про які суми йдеться? — спитав я в нього.

            — Один артефакт на три корпи, а другий — на дев'ять. - коротко відповів капітан, я ж свиснув від усвідомлення сум. Дванадцять мільярдів кредитів, страхова сума становить десяту частину вартості такого корабля, це неможливо великі суми.

             —  Тепер я розумію вашу підозру, - сказав я. Добре, давайте завтра вранці ви надішлете за нами транспорт, і я подивлюся, що можна зробити. Про оплату послуг домовимося після виконання.

              — Дякую вам за допомогу, ви моя остання надія на те, що все закінчиться щасливо. — відповів капітан.

             На щастя, після того, як капітан залишив нас, більше ніхто не захотів з нами поспілкуватися, хоча багато хто поглядав зацікавлено. Все-таки нетипова у нас компанія, молода аграфка із двома людьми-підлітками, причому відомий у певних кругах Марслен приходив не до аграфки, а до мене, та й капітан розмовляв саме зі мною, щось тут з нами не так.

            Насолодившись справді чудовою вечерею під живу музику, що супроводжує театральну виставу, ми перейшли до сусідньої зали, в якій була зона для танців.

          Сам я не дуже горів бажанням танцювати, але відмовити Маарі не міг. Іноді змінюючись з Арніель, ми протанцювали не менше трьох годин, перш ніж вирішили вирушити до нашої каюти.

          Було смішно спостерігати за тим, як самовпевнені молоді хлопці намагалися запросити Арніель на танець, і як віртуозно вона їх слала куди подалі. Насамкінець навіть один з аграфів вирішив запросити її на танець, але Арніель його послала так само, як і людей до цього. Що дивно - відкинуті не злилися на неї і не ображалися, вони, навпаки зібрались разом та обговорювали принади Арніель. Очевидно, вони й не розраховували на те, що дівчина погодиться на танець, просто заради спортивного інтересу намагалися запросити її.

       Після повернення до каюти ми досить швидко вирушили спати. Я навіть здивувався, але сьогоднішній вечір витяг у мене більше моральних сил, ніж деякі бої.

       Не моє це, не моє крутитися серед цих пихатих гавнюків. Розумію, що це треба, але глибоко в душі я залишився звичайною людиною і терпіти не можу цю всю награність.

     Спати в ліжку, в яке вбудован гравітаційний генератор, одне задоволення. Достатньо було завантажити спеціальний додаток на нейромережу, після чого нейромережа сама починає ним керувати.

     Зчитує більше сотні параметрів тіла та на їх основі керує гравітаційним генератором, створюючи найоптимальніші умови для відпочинку організму. Протягом сну параметри можуть змінюватися, практично відразу змінюються і створені умови. Ніколи раніше я не висипався так, як на цьому ліжку. Коли розбагатію, обов'язково куплю собі подібне ліжко.

        Так що дзвінок від штуіна каюти вирвав мене зі справжнісінької млості. Виявилося, що я навіть не помітив, як минуло вісім годин сну, і зараз на мене вже чекає флаєр, який повинен буде доставити в каюту старшого офіцера Одріса.

       Вставати не хотілося, але якщо вже обіцяв я допомогти капітанові, то треба стримувати свої обіцянки. Попри небажання вставати, піднявся я надзвичайною легкістю,  сон на цих диво-ліжках був безперечно добрим.

         —  Арніель, Маарі? - зв'язався я з ними через нейромережу після того, як одягнув комбінезон на себе. - Ви зі мною чи залишитеся ще поспати?

          —  Іди сам, ми тобі нічим не допоможемо, - відповіла Арніель, - Після того як закінчиш, приходь у "Водний світ", я на сьогодні для Маарі тренера замовила, він її вчитиме плавати правильно.

           — Добре, не нудьгуйте, — відповів я і, начепивши на пояс два індивідуальні проектори щитів, покинув каюту. — Доброго ранку, — привітався я з високим аварцем, він був явно близько двох з половиною метрів заввишки.

             —  Доброго ранку, пане, - вклонився мені хлопець, - Пан капітан буде за десять хвилин на місці, - додав він, після чого відчинив двері флаєра, запрошуючи сісти. - Мої батьки з Азама Сім, вони проходили генетичну адаптацію, - пояснив чоловік.

            —  Азам Сім, - перевірив у нейромережі інформацію і незабаром знайшов планету. - Гравітація всього третина від стандарту, зрозуміло. А я ось  народився на планеті з дещо перевищує стандарт гравітації, тепер без корекції мені високим не стати.

           — Нестрашно, пане, зріст не має жодного значення, — підтримував розмову він, поки ми летіли, — У мого брата друга дружина з рабинь таратанок, удвічі нижча за нього. І нічого, кохання, вже троє діточок.

             Ось і нагадування, що у Співдружності є цілі держави, у яких рабство цілком собі офіційна річ. Взагалі, аварців мені вистачило й у минулому житті, відтоді маю підсвідоме неприйняття темношкірих людей.

            Навіть зараз підсвідомо чекаю якусь гидоту від супроводжуючого, хоча розумом чудово розумію, що він перевірена людина капітана і шкодити якось мені він точно не стане.